ПОРУШЕННЯ МЕТАБОЛІЗМУ ПРИ ПОЛІКІСТОЗІ ЯЄЧНИКІВ У БЕЗПЛІДНИХ ЖІНОК
Анотація
Резюме. Вступ. Медичні чинники впливу на складові природного руху населення (загальну смерт-
ність і народжуваність), поряд з абортами, плодово-дитячими втратами та смертністю від злоякісних но-
воутворень жіночих репродуктивних органів, включають також подружню безплідність
Непліддя відноситься до важливих показників стану репродуктивного здоров’я. При частоті від
10–15% до 18–20% говорять про прямі репродуктивні втрати, причому ця частота має тенденцію до
подальшого зростання. В Україні частота безплідних шлюбів складає 10–15%, а в окремих регіонах – до
20%, критичного рівня. Друге місце за частотою причин, що призводять до порушення фертильності,
займають ендокринні форми безплідності, які характеризуються ановуляцією та недостатністю лю-
теїнової фази. До найбільш частих форм ендокринопатій відносять синдром полікістозних яєчників
(СПКЯ). СПКЯ, що діагностується у 15–18% жінок репродуктивного віку, займає провідне місце у струк-
турі причин хронічної ановуляції, порушень ритму менструацій та ановуляторної безплідності. Тому
проблема лікування безплідності нині набуває величезного – не тільки медичного, але й соціально-
демографічного значення.
Мета дослідження. Вивчити особливості гормонального статусу та ліпідного обміну у жінок із СПКЯ
та безплідністю.
Матеріали та методи. При проведенні дослідження було використано методи: імунофлюресцент-
ного аналізу, визначення індекса HOMA, біохімічний, методи варіаційної статистики.
Результати досліджень. Обстежених жінок було розділено на дві групи: з ожирінням і без ожиріння.
У процесі обстеження спостерігалося надмірне оволосіння в обох групах жінок та фіброзні зміни молоч-
них залоз; в структурі екстрагенітальних захворювань переважали захворювання щитоподібної залози
та гіпертонічна хвороба. Підвищення концентрації лютеїнізуючого гормону в сироватці крові відзначе-
но у всіх пацієнток із СПКЯ (величина даного показника коливалась від 15 до 28 МО/мл), співвідношен-
ня ЛГ та ФСГ було підвищено до 4,0–4,5. Спостерігалося також збільшення рівня пролактину і тестосте-
рону. Збільшення концентрації інсуліну вище 125 мМО/л діагностовано у 10 (14,9%) жінок без ожиріння
і у 15 (28,3%) жінок з ожирінням, тобто гіперінсулінемія виявлялась вдвічі частіше у хворих з підвище-
ною вагою. На ліпідограмі спостерігалось зниження рівня загального холестерину та найнижчий рівень
ХС ЛПВЩ, підвищувалось співвідношення ХС ЛПНЩ/ХС ЛПВЩ та ТГ. Зміни толерантності до глюкози ви-
явлені у 3 (4,5%) пацієнток із СПКЯ без ожиріння і у 9 (16,9 %) жінок з ожирінням. Толерантність до глю-
кози не була порушена на тлі гіперінсулінемії у 7 з 11 жінок без ожиріння і у 5 з 14 хворих з ожирінням.
Вірогідно, у деяких хворих ожиріння, що індукує порушення толерантності до глюкози та гіперінсуліне-
мію, підсилює вже наявну у разі СПКЯ інсулінорезистентність.
Висновки. Встановлено, що ожиріння є чинником високого ризику метаболічних змін, порушень мен-
струального циклу, безплідності, а в подальшому – розвитку гіпертонічної хвороби і цукрового діабету
ІІ-го типу.
Ключові слова: СПКЯ (синдром полікістозних яєчників), безплідність, ЛГ (лютеїнізуючий гормон),
ФСГ (фолікулостимулюючий гормон), інсулін, пролактин, загальний холестерин, ожиріння, інсуліноре-
зистентність.
