КЕСАРІВ РОЗТИН ТА ЙОГО ВПЛИВ НА РОЗВИТОК СИНДРОМУ РЕСПІРАТОРНОГО ДИСТРЕСУ В НОВОНАРОДЖЕНИХ

Анотація

актуалізує питання їхнього впливу на розвиток РДС. Відмінності між кесаревим розтином і вагінальними пологами зумовлюють різні адаптаційні механізми дихальної системи новонароджених.

Мета дослідження. Проаналізувати взаємозв’язок між кесаревим розтином і ризиком розвитку синдрому респіраторного дистресу в новонароджених, визначити фактори, які впливають на перебіг і наслідки патології.

Матеріали та методи. Проведено аналіз літературних джерел як зарубіжної, так і вітчизняної наукової літератури за останні десять років та проаналізовано клінічні дослідження, мета-аналізи та систематичні огляди, що оцінювали зв’язок між методом розродження та частотою розвитку РДС, на основі інформаційного пошуку у бібліографічних базах даних: Web of Science, Scopus, PubMed, Springer, Acronym Finder, ACP Journal Club, Medscape.

Результати досліджень. Дані літератури підтверджують, що кесарів розтин, особливо без початку пологової діяльності, асоціюється з підвищеним ризиком розвитку РДС. Це пов’язано з недостатнім вивільненням гормонів стресу та неповним видаленням рідини з легень. Водночас своєчасне застосування антенатальних стероїдів, вибір оптимального терміну операції та проведення неонатального моніторингу дозволяють зменшити ризики.

Висновки. Необхідність диференційованого підходу до планування кесаревих розтинів є очевидною. Оптимізація тактики ведення пологів і своєчасна профілактика ускладнень можуть значно знизити частоту респіраторних проблем у новонароджених.