ГЕПАТОТРОПНИЙ ВПЛИВ ВІРУСІВ У ДІТЕЙ, ГОСПІТАЛІЗОВАНИХ ІЗ ПРИВОДУ ТЯЖКИХ ГРИПОПОДІБНИХ ІНФЕКЦІЙ ТА ГОСТРОГО БРОНХІОЛІТУ

Анотація

Резюме. Вступ. Цитопатогенний вплив гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) на системи нереспіраторних органів завжди викликає цікавість дослідників з огляду на високий ризик розвитку ускладнень, які погіршують прогноз виразніше ніж власне респіраторна інфекція. Особливе значення це має для дитячого віку через низку анатомо-фізіологічних особливостей, які свідчать про обмежені функціональні здатності імунної та детоксикаційної систем. Вплив респіраторних вірусів на стан гепатобіліарної системи і пов’язаний із цим ризик розвитку печінкової дисфункції викликає найбільший інтерес.

Мета дослідження. Дослідити у госпіталізованих дітей супутнє ураження печінки при гострому вірус-індуковоному запальному процесі верхніх або нижніх відділів респіраторного тракту, шляхом оцінки тестів стандартної печінкової біохімічної панелі.

Матеріали та методи. У період із 2022 по 2025 рік було обстежено 276 дітей різного віку. У результаті комплексного лабораторного дослідження 51 дитині верифіковано перебіг гострої респіраторної інфекцій верхніх дихальних шляхів множинної локалізації, ці діти сформували І клінічну групу. Гострий бронхіоліт або бронхіт діагностовано у 36 пацієнтів (ІІ група). До складу ІІІ клінічної групи увійшло 190 хворих, в яких підтверджено наявність позалікарняної неускладненої пневмонії. В умовах стаціонару дітям проводився комплекс необхідних лабораторних досліджень, які включали оцінку біохімічних маркерів функції печінки у процесі лікування, що відповідає рутинному набору стаціонарного моніторингу

Результати досліджень. Порівняльний аналіз наведених біохімічних показників свідчить про статистично достовірні відмінності у результатах визначення внутрішньо печінкових ферментів наприкінці лікування у хворих на пневмонію, порівняно до дітей І клінічної групи. Так, після проведеного лікування рівень активності АлАТ у дітей ІІІ групи порівняно до хворих з інфекціями верхніх дихальних шляхів був вищим у 2,6 разу (p=0,05), а рівень АсАТ – вищим у 1,8 разу. Проведений кореляційний аналіз продемонстрував наявність сильного позитивного кореляційного зв’язку (r=0,98, p<0,05) тривалості днів перебування у відділенні інтенсивної терапії хворих на бронхіоліт із активністю АлАТ у сироватці їх крові. Також виявлені закономірності серйознішого ураження функцій печінки при гострому вірусному бронхіоліті відображувалися і у статистично значущих відмінностях в окремих показниках коагуляційного каскаду.

Висновки. У дітей, хворих на тяжкі форми гострих грипоподіних вірусних інфекцій, спостерігаються супутні зміни у лабораторних показниках функції печінки, які в середньому не перевищують референсні значення, але під впливом проведеного лікування статистично достовірно знижуються. У немовлят із гострим бронхіолітом редукція сироваткових маркерів гепатоцитолізу під впливом проведеного лікування менш виразна. У процесі лікування дітей із позалікарняною пневмонією серед лабораторних маркерів функції печінки досягається лише статистично вірогідна редукція рівня білірубінемії. При поступленні до стаціонару в дітей із ураженням нижніх дихальних шляхів порівняно до хворих із інфекційним запаленням верхніх відділів респіраторного тракту існує ризик підвищення глікемії крові понад 5,5 ммоль/л: АР=19%, ВР=2,11 (95% ДІ 1,1–4,5), СШ=1,4 (95% ДІ 0,8–2,6). У цей час середній показник протромбінового часу у дітей із запаленням верхніх дихальних шляхів перевищує верхню межу норми, а в кожного четвертого хворого (27,8%) на гострий бронхіоліт показник протромбінового індексу перевищує 90%.