РІВЕНЬ ПРОСТАГЛАНДИНІВ ПРИ СИНДРОМІ ПОДРАЗНЕНОЇ ТОВСТОЇ КИШКИ У ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНУ ЖИРОВУ ХВОРОБУ ПЕЧІНКИ, МОЖЛИВОСТІ КОРЕКЦІЇ
Ключові слова:
неалкогольна жирова хвороба печінки, токсичний гепатит, алкогольна хвороба пе- чінки, синдром подразненої товстої кишки, неспецифічний виразковий коліт, індекс маси тіла, діагнос- тика (простациклін, простагландин F2а), лікування (урсодезоксихолієва кислота, ребаміпід, рифаксимін, комплексний пробіотик).Анотація
Резюме. Вступ. Рання діагностика різних форм ураження кишечника у хворих з неалкогольною
жировою хворобою печінки (НАЖХП), особливо при її поєднанні з неспецифічним виразковим колітом
(НВК) чи синдромом подразненої товстої кишки (СПК) може розкрити нові патогенетичні аспекти про-
гресування уражень печінки у пацієнтів із запальними захворюваннями кишечника (ЗЗК).
Мета дослідження. Вивчити особливості зміни рівнів простацикліну та простагландину F2a у сиро-
ватці крові у хворих при НАЖХП із СПК та їх динаміку на фоні комплексного лікування.
Матеріали та методи. На клінічній базі кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб обстежено 64 хво-
рих з ураженням кишечника при хронічних дифузних захворюваннях кишечника. Хворих розподілено на
2 групи: І група основна (n=44) – пацієнти з НАЖХП та СПК (переважання діарейного синдрому); у ІІ групу
ввійшло 20 хворих із НВК в поєднанні з токсичним гепатитом (в деяких випадках – алкогольним ураженням
печінки). Проведено загально-клінічні та лабораторні методи обстеження, а також визначення рівня поста-
гландинів (Pg) (простациклін – PgI2
) та Pg F2а. Хворим призначено лікування, що включало препарат урсо-
дезоксихолієвої кислоти (УДХК), ребаміпід у поєднанні з рифаксиміном та пре-і пробіотичним комплексом.
Результати досліджень. Встановлено достовірне зменшення лабораторних маркерів цитолітичного
та холестатичного синдромів в обох групах пацієнтів після лікування. У хворих на НВК у поєднанні з ХДЗК
встановлено збільшення рівня простагландину F2а (до 178,5±3,1 пг/мл у хворих І групи та до 103,8±2,3
пг/мл у обстежених ІІ групи). Рівень простацикліну в сироватці крові в обстежуваних нами пацієнтів до
лікування буд достовірно нижчим за такий показник у контрольної групи. Проведене лікування сприяло
зменшенню рівня Pg F2а та збільшенню показника простацикліну в даних хворих обох груп.
Висновки. У хворих на НАЖХП і СПК встановлено зменшення рівня простацикліну та збільшення по-
казника простагландину F2а у сироватці крові. Додаткове призначення до стандартного лікування у хво-
рих на НАЖХП та СПК чи токсичний гепатит і НВК ребаміпіду в поєднанні з УДХК сприяє нормалізації
функціонального стану печінки і є ефективним комплексним методом лікування також й на динаміку рів-
ня простагландинів, що приводить до покращення функціонального стану кишечника у даних пацієнтів.
