ОСОБЛИВОСТІ ЗОВНІШНЬОСЕКРЕТОРНОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ У ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНУ ЖИРОВУ ХВОРОБУ ПЕЧІНКИ ТА ОЖИРІННЯ В УМОВАХ COVID-19
Ключові слова:
неалкогольна жирова хвороба печінки, зовнішньосекреторна недостатність під- шлункової залози, хронічний панкреатит, ожиріння, ліпідний обмін, інсулінорезистентність, гіпотиреоз, діагностика (фекальна еластаза, дихальні тести)Анотація
Резюме. Вступ. Панкреатичний стеатоз – це нове клінічне захворювання, патофізіологія, перебіг і
віддалені ускладнення якого погано описані в сучасній літературі. Хоча природний перебіг недостатньо
вивчений, існує сильний зв’язок з ожирінням, метаболічним синдромом, цукровим діабетом (ЦД) 2 типу
та неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП).
Мета дослідження. Визначити особливості зовнішньосекреторної недостатності (ЗСН) підшлунко-
вої залози (ПЗ) у хворих на НАЖХП у поєднанні з ожирінням та гіпотиреозом (ГТ) при COVID-19.
Матеріали та методи. На клінічній базі кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб обстежено 94
хворих на НАЖХП та ожиріння при COVID-19. Хворих розподілено на дві клінічні групи залежно від на-
явності чи відчутності порушень гормонів щитоподібної залози (ЩЗ) чи тиреотропного гормону (ТТГ).
У І групу віднесено 44 хворих із НАЖХП та ожиріння при COVID-19, у яких діагностовано ГТ. До ІІ групи
віднесено 50 пацієнтів із НАЖХП та ожирінням при СOVID-19 із нормальним рівнем тиреоїдних гормонів.
ЗСН ПЗ визначали за показником фекальної еластази-1 (ФЕ-1) та даних 13
С-змішаного тригліцеридного
( 13
С-ЗТДТ) та 13
С-амілазного дихальних тестів.
Результати досліджень. Результат копрологічного дослідження вказує на стеаторею (за рахунок
жирних кислот в обох групах обстежуваних пацієнтів), проте більш виражені зміни встановлено у паці-
єнтів І групи. У хворих при ГТ достовірно частіше виявлено стеаторею, креаторею (за рахунок м’язових
волокон, що зберігали поперечну посмугованість), а також наявність мила у підвищеній кількості, по-
рівняно із даними у хворих ІІ групи. Аналіз рівня ФЕ-1 підтверджує ЗСН ПЗ у обох групах досліджуваних
пацієнтів. Проте у хворих І групи рівень ФЕ-1 на 46,6±0,1 мкг/г перевищував такий показник у хворих ІІ
групи (р<0,05). Результати 13
С-ЗТДТ та 13
С-АДТ підтверджують у ЗСН ПЗ у хворих на НАЖХП та ожиріння
при COVID-19, що більш виражено у пацієнтів при гіпотиреозі.
Висновки. У хворих на НАЖХП та ожирінні при COVID-19 встановлено порушення ЗСН ПЗ за даними
13
С-ЗТДТ та 13
С-АДТ та результату ФЕ-1. Більш виражені зміни встановлено у пацієнтів із гіпофункцією
щитоподібної залози.
