ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С, ПОЄДНАНИЙ ІЗ НЕАЛКОГОЛЬНОЮ ЖИРОВОЮ ХВОРОБОЮ ПЕЧІНКИ ТА ОЖИРІННЯМ
Анотація
Резюме. Вступ. Останнім часом лікування хронічного гепатиту С (ХГС) зазнало суттєвого прогресу.
Однак у деяких пацієнтів після успішної ерадикації вірусу гепатиту С за допомогою препаратів прямої
противірусної дії (ПППД) може спостерігатися прогресування фіброзу печінки. Темпи прогресування фі-
брозу пов’язують із різними факторами, серед яких інші захворювання печінки, зокрема алкогольна та
неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП), неалкогольний стеатогепатит (НАСГ), а також підвище-
на маса тіла (ПМТ) і ожиріння.
Мета дослідження. Вивчити ефективність комплексного лікування хворих на хронічний гепатит С, по-
єднаний із неалкогольною жировою хворобою печінки та ожирінням після успішної противірусної терапії.
Матеріали та методи. Під спостереженням знаходились 82 хворих із діагнозом ХГС, які були поді-
лені на три групи: 1 група – 23 хворих на ХГС + НАЖХП + ожиріння, 2 група – 33 хворих на ХГС + НАЖХП
+ ПМТ, 3 група – 26 хворих на ХГС. Всі хворі протягом 12 тижнів отримували: софосбувір 400 мг + дакла-
тасвір 60 мг х 1 раз на добу. Після 12 тижнів лікування, враховуючи наявність у хворих на ХГС супутню
НАЖХП та дисліпідемію: 1 група отримувала розувастатин 10 мг щоденно + урсодезоксихолеву кисло-
ту (УДХК) по 15 мг/кг ваги на ніч; 2 група – адеметіонін по 1000 мг в/в х 1 раз на день протягом 10 днів з
подальшим його пероральним прийомом по 500 мг х 2 рази в день протягом 20 днів та УДХК по 15 мг/кг
ваги на ніч; 3 група лікування не отримувала і склала групу контролю. Контроль ефективності лікуван-
ня оцінювали через 4 тижні за динамікою клінічних і біохімічних показників, показників ліпідного обмі-
ну, Ang-2, TGF-β1 та показників якості життя.
Результати досліджень. У результаті проведеного лікування встановлено, що під впливом проведе-
ної противірусної терапії зареєстровано нормалізацію показників некрозапальної активності процесу,
а саме – знизилася активність трансаміназ (АлАТ, АсАТ). Однак, достовірне зменшення рівня загально-
го холестерину, тригліцеридів, ЛПНЩ, ЛПДНЩ та АпоВ зареєстровано у хворих 1 групи (р<0,05), тоді як у
пацієнтів 2 групи ці зміни виявилися незначними (р>0,05). Зменшення ЛПНЩ та ЛПДНЩ супроводжува-
лось достовірним підвищенням рівня ЛПВЩ та АпоА1 у сироватці крові хворих 1 групи. Показник Стеа-
тоТесту достовірно зменшився після лікування в 1,7 разу (р<0,05) у пацієнтів 1 групи, тоді як у хворих 2
групи позитивної динаміки не встановлено.
Оцінюючи показники якості життя (ЯЖ) у хворих у результаті проведеного лікування, слід відзначи-
ти, що тенденція до покращення спостерігалася в обох групах хворих, однак більш виражена позитивна
динаміка встановлена у хворих 2 групи, що отримували адеметіонін з УДХК. Кількість пацієнтів, у яких
не було ознак тривожності та депресії за шкалою самооцінки Спілберга-Ханіна в 2 групі після лікування
збільшилась у 9,3 разу (р<0,01), тоді як у 1 групі – лише в 3,2 разу (р<0,05).
Висновки. Призначення розувастатину у поєднанні із УДХК хворим на ХГС поєднаний із НАЖХП та су-
путнім ожирінням після проведеної противірусної терапії веде не лише до нормалізації показників лі-
підного обміну, а і до достовірного зменшення ступеня стеатозу печінки. Для покращення якості життя у
хворих на ХГС + НАЖХП із підвищеною масою тіла необхідно призначати адеметіонін та УДХК, що є ефек-
тивним не лише для нормалізації функціонального стану печінки, трансаміназ, а і зменшує прояви де-
пресії та тривожності.
Ключові слова: хронічний гепатит С, НАЖХП, ожиріння, стеатоз, трансамінази, розувастатин, ліку-
вання.
