КЛІНІКО-ІМУНОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ТОКСОКАРОЗУ У ДІТЕЙ
Анотація
Резюме. Вступ. Токсокароз – це всесвітня зоонозна інфекція, що викликається личинками аскарид
роду Toxocara, включаючи Toxocara canis (T. canis) та Toxocara cati (Т. cati). Описані чотири розлади ін-
фекції, що часто трапляються: конверсійний токсокароз (КТ), нейротоксокароз (НТ) (наприклад, еозино-
фільний менінгоенцефаліт), мігруюча личинка ока (ОЛМ) та вісцеральна міграція личинок.
Мета дослідження. Визначити розповсюдженість токсокарозу у дітей з різною соматичною патоло-
гією та оцінити ефективність лікування токсокарозу антигельмінтними препаратами.
Матеріали та методи. Проведено анамнестичне та клініко-лабораторне обстеження дітей із різ-
ною соматичною патологією з прицільним аналізом еозинофілії в загальному аналізі крові та визначен-
ням специфічних ІgG до токсокар у крові імуноферментним методом. Рівень специфічного ІgG до токсо-
кар вважали позитивним вище за 1,1 од. від діагностичного контролю.
Проведено оцінку ефективності курсу лікування вермоксом та зентелом у пацієнтів із підтвердже-
ним токсокарозом.
Результати досліджень. Під час дослідження 72 дітей з різною соматичною патологію з хронічним
затяжним перебігом у 43% обстежених спостерігалася еозинофілія більше 8–10%, а у 48,6% пацієнтів ре-
єструвався рівень специфічного ІgG до токсокар вище за 1,1 од., що свідчить про інфікування організму
токсокарами.
У 36 пацієнтів із бронхолегеневою патологією (бронхіальна астма n=20; рецидивуючий бронхіт
n=15; еозинофільний легеневий інфільтрат n=1) еозинофілія (еозинофілів більше 8-10%) спостерігалась
у 13 (36,1%) пацієнтів, а позитивна реакція на специфічні ІgG до токсокар – у 17 (47,2%).
Серед 10 дітей із хронічним гастродуоденітом у 4 (40%) дітей відмічалось збільшення рівня еозино-
філів та позитивні результати на специфічні ІgG до токсокар. У обстежуваних дітей із нефрологічною па-
тологією більш виражені зміни досліджуваних показників реєструвались при хронічному гломерулонеф-
риті (3 дітей з еозинофілією та 3 із позитивним специфічним ІgG до токсокар). Очну форму токсокарозу
було виявлено всього в 1 випадку з розвитком часткової сліпоти лівого ока (visus -0,2). Найбільш вагоми-
ми ознаками у 35 дітей з підтвердженим токсокарозом були легеневий синдром (бронхіальна астма, ре-
цидивуючий бронхіт, еозинофільна пневмонія) – 59,5 %.
Після проведеного курсу антигельмінтної терапії зазначеними вище препаратами ми отримали по-
зитивну динаміку. Ефективність застосування препаратів «Вермокс» та «Зентел» у лікуванні дітей, хво-
рих на токсокароз за індивідуальними схемами підтверджувалась позитивною клінічною динамікою, ре-
гресом клінічних проявів основного захворювання та зниженням еозинофілії.
Висновки. Перебіг токсокарозу характеризується поліорганністю ураження. Найбільш частими реци-
дивуючими хворобами, при яких спостерігається токсокароз є бронхіальна астма, рецидивуючий брон-
хіт, хронічний гломерулонефрит, рецидивуюча алергічна кропив’янка, тривала залізодефіцитна анемія.
Цілеспрямоване імунологічне обстеження на наявність специфічного до токсокар IgG в крові слід
проводити дітям різного віку з вищеописаними нозологічними формами на фоні високої еозинофілії
крові (вища за 8–10%) та відповідним анамнезом – має місце постійний контакт дітей із домашніми та
вуличними собаками.
Лікування дітей, хворих на токсокароз, вермоксом та зентелом було достатньо ефективним, що під-
тверджувалось позитивною клінічною динамікою з нівелюванням симптомів основного захворювання
та нормалізацією лабораторних показників.
Ключові слова: діти, токсокароз, соматична патологія, діагностика, еозинофілія, антигельмінтні
препарати.
