ВПЛИВ КОМПЛЕКСНОЇ ГЕПАТОПРОТЕКТОРНОЇ ТЕРАПІЇ НА ЦИТОКІНИ ФІБРОГЕНЕЗУ У ХВОРИХ НА ХГС ІЗ ПІДВИЩЕНОЮ МАСОЮ ТІЛА
Анотація
Резюме. Вступ. Останнім часом лікування хронічного гепатиту С (ХГС) зазнало суттєвого прогре-
су. Однак у деяких пацієнтів після успішної ерадикації вірусу ГС за допомогою DAAs може спостерігатися
прогресування фіброзу печінки та/або розвиток ГЦК. Темпи прогресування фіброзу пов’язують із різни-
ми факторами, серед яких інші захворювання печінки, зокрема алкогольна та неалкогольна жирова хво-
роба печінки (НАЖХП), неалкогольний стеатогепатит (НАСГ), підвищена маса тіла (ПМТ).
Мета дослідження. Вивчити вплив гепатопротекторної терапії на цитокіни фіброгенезу у хворих на
ХГС із підвищеною масою тіла.
Матеріали та методи. Під спостереженням знаходилось 82 хворих на ХГС, із яких у 56 (68,3%) осіб
діагностовано ПМТ та НАЖХП. Хворі розділені на групи: 1 гр. (n=23) ХГС+ПМТ+стеатоз печінки, 2 гр.
(n=33) – ХГС+ПМТ+НАСГ, 3-тя гр. (n=26) – ХГС+нормальна маса тіла (НМТ). Усі 82 хворі отримували препа-
рати прямої противірусної дії (DAAs): софосбувір 400 мг + даклатасвір 60 мг х 1 раз на добу протягом 12
тижнів. Ефективність проведеного лікування оцінювали за динамікою клінічних та біохімічних показни-
ків, рівнем РНК HCV та специфічних маркерів фіброгенезу – Ang-2, TGF-β1, лептину, адипонектину. Сту-
пінь фіброзу печінки діагностували неінвазивним методом ФіброМакс. Після 12 тижнів лікування хворі,
у яких зберігалися підвищені рівні цитокінів фіброгенезу, продовжили лікування, що включало адеметі-
онін по 1000 мг в/в х 1 раз на день протягом 10 днів із подальшим його прийомом перорально по 500 мг
х 2 рази в день протягом 20 днів та УДХК по 15 мг/кг ваги на ніч протягом 6 міс. Контроль ефективнос-
ті проведеної гепатотропної терапії оцінювали за динамікою клінічних, біохімічних показників та спеці-
альних лабораторних – Ang-2, TGF-β1, лептину, адипонектину.
Результати досліджень. Із 82 пацієнтів F3-4 мали 31 хворий, F1-2 – 25, F0-1 – 11, F0 – 15 осіб. Прогресую-
чий фіброз печінки (F3-4) та виразний стеатоз печінки S2-3 (р<0,05) частіше був у хворих 2 гр. (ХГС+НАСГ).
Сироваткові рівні Ang-2 були вищими (р<0,05) у хворих 2 гр. із F3-4, ніж у хворих із F0-2. Рівні лептину у хво-
рих 2 гр. підвищено у 4,2 разу, а у хворих 1 гр. – у 2,9 разу, порівняно з групою контролю. Через 24 тиж-
ні з моменту завершення успішної DAAs у 54 із 82 хворих на ХГС зареєстровано регрес фіброзу печінки,
що супроводжувалося зниженням рівня Ang-2. За регрес фіброзу печінки прийнято зменшення фібро-
зу більш ніж на одну стадію для пацієнтів із даними від F3 до F4, а у пацієнтів з фіброзом печінки F0-2,
якщо стадія фіброзу печінки не погіршувалася. Частіше (p<0,001) регрес фіброзу відбувався у пацієнтів
1 та 3 гр. із меншими його початковими стадіями, а ніж у хворих 2 гр. та вищими стадіями фіброзу. Також
у цих 54 хворих на тлі регресу фіброзу зареєстровано зменшення некрозапальної активності процесу та
достовірне зниження рівнів TGF-β1 та лептину. Після проведення гепатопротекторної терапії у 23 хво-
рих рівні TGF-β, Ang-2, та лептину мали тенденцію до нормалізації, хоча стадії фіброзу печінки залиша-
лися без змін. Також у всіх хворих на ХГС+НАСГ+ПМТ, під впливом проведеної гепатопротекторної тера-
пії зареєстровано нормалізацію показників некрозапальної активності процесу (АлАТ, АсАТ). Однак у 10
із 16 (62,5%) хворих на ХГС+НАГС із стадією фіброзу F3-4 після успішної DAAs та гепатопротекторної тера-
пії регресу фіброзу печінки не зареєстровано, а показники цитокінів фіброгенезу залишались високими.
Висновки. 1. У 62,5% хворих на ХГС із супутнім неалкогольним стеатогепатитом, підвищеною ма-
сою та стадією фіброзу F3-4 тіла після успішної противірусної терапії сироваткові рівні ангіопоетину-2 та
трансформуючого фактору росту – β1 залишаються високими та позитивно королюють із ступенем сте-
атозу та стадією фіброзу печінки.
2. Хворим на ХГС+НАСГ+ПМТ, що мають прогресуючий фіброз печінки (F3-4) та виразний стеатоз пе-
чінки S2-3, після завершення лікування ПППД для усунення цитокінового дисбалансу рекомендовано
призначення гепатопротекторної терапії.
Ключові слова: хронічний гепатит С, НАЖХП, підвищена маса тіла, цитокіни, гепатопротектори.
