ГОРМОНАЛЬНИЙ СТАТУС ПАЦІЄНТОК ІЗ УРОГЕНІТАЛЬНИМИ МІКСТ-ІНФЕКЦІЯМИ
Анотація
Резюме. Вступ. Численні дослідження останніх років показали, що в основі частини вагітностей, що
не розвиваються, самовільних викиднів, передчасних пологів містяться вогнища інфекційного процесу
у слизовій оболонці і шийці матки, збудниками якого є хламідії, мікоплазми, вірус простого герпесу, ци-
томегаловірус та ін. Найбільшу небезпеку становить той факт, що у 80% випадків урогенітальна інфек-
ція перебігає приховано (латентно), а її наявність жінка може навіть не підозрювати [1–3]. Серед захво-
рювань вагітної, що призводять до інфекції плода і новонародженого, на найбільшу увагу заслуговують
урогенітальні інфекції, які клінічно проявляються у вигляді кольпіту, цервіциту, хронічного сальпінгоо-
фориту, циститу, безсимптомної бактеріурії, хронічного і гестаційного пієлонефриту, а також екстрагені-
тальних вогнищ інфекцій, які у свою чергу спричиняють тяжкі перинатальні ускладнення та наслідки,
якщо вчасно їх не виявити і не лікувати. Тому ця проблема має велике значення, оскільки інфікування
може бути не тільки під час вагітності, а й до вагітності при значному зниженні імунітету [4, 5].
Мета дослідження. Вивчення гормонального статусу пацієнток із урогенітальними мікст-інфекціями.
Матеріали та методи. Усього було обстежено 61 жінку з урогенітальними мікст-інфекціями. Для по-
рівняльного аналізу отриманих результатів паралельно було аналогічно обстежено 50 клінічно здоро-
вих жінок, яких ми включили в контрольну групу. У процесі досліджень проводилось вивчення анамнезу
життя та соматичного стану обстежених, особливостей менструальної функції, сексуальної функції, гор-
монального статусу та стану репродуктивного здоров’я.
Результати досліджень. Відповідно до наміченої програми досліджень, нами обстежено 61 жінку ві-
ком від 18 до 42 років із урогенітальними мікст-інфекціями в динаміці спостереження. У жіночу консульта-
цію пацієнтки основної групи зверталися на 1–3-й день хвороби (середня кількість – 2,16±0,08 дня). З анам-
незу відомо, що 33 (54%) пацієнтки основної групи мали обтяжений гінекологічний анамнез і раніше звер-
талися за медичною допомогою з приводу запальних захворювань (кольпіт, цервіцит, хронічний сальпінго-
офорит, цистит), у порівнянні з контрольною, де анамнез не був обтяжений. При вивченні преморбідного
фону в 47 (77%) пацієнток основної групи відзначався перенесений двосторонній сальпінгоофорит із про-
веденням в амбулаторних умовах антибактеріальної, протизапальної терапії, у 27 (44%) хворих на тлі пере-
несеного запального процесу органів малого тазу спостерігалося порушення менструального циклу за ти-
пом дисменореї. У пацієнток контрольної групи запальних процесів органів малого тазу (ОМТ) не спосте-
рігалося, так само, як порушення оваріально-менструального циклу (збережена нормальна менструальна
функція). Слід зазначити, що ризики загострення запальних захворювань статевої та сечовивідної систем
зростають з 25-го до 6-го дня менструального циклу. Даний період перед менструацією та протягом мен-
струації слід розглядати як критичний та сприятливий для поширення інфекції у верхні відділи статевих
органів, сечівник, сечовий міхур, нирки. Менструальні виділення, що накопичуються у піхві, зумовлюють
створення пасивного середовища для активації умовно-патогенної флори та реалізації агресивних власти-
востей збудників. Дефекти ендометрію та рефлюкс менструальної крові спричинюють поширення аероб-
них та анаеробних бактерій у верхні відділи статевого тракту та сечової системи [10].
Висновки. Враховуючи підвищення прозапальних цитокінів, спостерігаємо зниження овуляції, що, зі
свого боку, веде до відносної гіперестрогенемії та недостатності лютеїнової фази.
Ключові слова: урогенітальні мікст-інфекції, мікробіота, запальні захворювання органів малого
тазу, гормональний статус.
