ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОТИВІРУСНОЇ ТЕРАПІЇ ПРЕПАРАТАМИ ПРЯМОЇ ПРОТИВІРУСНОЇ ДІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЕПАТИТ С ІЗ РІЗНИМ ВМІСТОМ ЦИНКУ
Анотація
Резюме. Вступ. За даними ВООЗ 2019 року, близько 58 млн людей мають хронічний гепатит С (ХГС),
що щорічно призводить до 400 тис. смертей. Після гострої HCV-інфекції приблизно у 70% людей розви-
вається ХГС, що характеризується стійкою вірусемією і запаленням печінки. Дослідження показують, що
при ХГС виникає стійкий дефіцит цинку (Zn) внаслідок опосередкованої HCV мітохондріальної дисфунк-
ції, окислювального стресу та впливу прозапальних цитокінів. Активація макрофагів-моноцитів, зумов-
лена окислювальним стресом на фоні дефіциту Zn, веде до збільшення генерації прозапальних цитокінів,
таких як ІЛ-1β, ІЛ-6, ІЛ-8 і ФНП-α, та до зниження рівня ІФН-γ. Порушення гомеостазу Zn може посилюва-
ти реплікацію HCV і фіброз печінки та знижувати ефективність противірусної терапії.
Мета дослідження. Оцінити ефективність противірусної терапії ПППД (препаратами прямої проти-
вірусної дії) за динамікою рівнів цитокінів (ІЛ-1β, ІЛ-4, ІЛ-6, ФНП-α) та колагену IV у хворих на хронічний
гепатит C із різним вмістом Zn.
Матеріали та методи. Під спостереженням знаходились 88 амбулаторних пацієнтів з верифікова-
ним діагнозом ХГС. Залежно від рівня Zn сироватки пацієнти були розподілені на 2 групи: І група – паці-
єнти зі зниженим рівнем Zn (n=42), ІІ група – пацієнти з нормальним рівнем Zn (n=46). Всі хворі отриму-
вали специфічну противірусну терапію: софосбувір 400 мг + даклатасвір 60 мг х 1 раз на добу протягом
12 тижнів, із оцінкою ефективності лікування та визначенням вірусного навантаження в динаміці. Біо-
хімічні лабораторні показники, рівні Zn, цитокінів та колагену IV визначали до лікування та через 8 і 12
тижнів після початку лікування. Статистичний аналіз виконали у програмі jamovi 2.2.5.
Результати досліджень. Встановлено, що ефективність противірусної терапії препаратам прямої
противірусної дії (ПППД) у вигляді стійкої вірусологічної відповіді (СВВ) у пацієнтів зі зниженим рівнем
Zn у сироватці склала 90,5%, а у пацієнтів з нормальним рівнем Zn – 95,7%. У хворих на ХГС із дефіцитом
Zn в результаті проведеної противірусної терапії рівень Zn зростає на 35,4% (р<0,001), однак у 23,1% па-
цієнтів залишається нижче норми. Встановлено більш швидку і виражену нормалізацію рівнів цитокі-
нів у динаміці у пацієнтів ІІ групи, порівняно із пацієнтами І групи (р<0,001). У пацієнтів І групи на 12
тижні рівень ІЛ-1β знизився у 3,8 разу, порівняно з вихідним рівнем, а у пацієнтів ІІ групи у 2,7 разу. Рі-
вень ІЛ-6 на 12-му тижні знизився у 3,2 разу у пацієнтів І групи і у 2,4 разу у пацієнтів ІІ групи, порів-
няно з вихідним рівнем. Рівень ІЛ-4 на 12 тижні у пацієнтів І групи знизився у 20,2 разу, а у пацієнтів ІІ
групи у 34,7 разу. У результаті проведення ПППД зареєстровано суттєве зниження рівня ФНП-α порів-
няно з вихідним рівнем у пацієнтів ІІ групи у порівнянні з хворими І групи (у 31,3 разу та у 4,2 разу від-
повідно, (р<0,001). Показано вірогідну тенденцію до зниження рівня колагену IV у обох групах пацієн-
тів (р<0,001). Рівень колагену IV у пацієнтів І групи через 12 тижнів знизився на 28,9%, порівняно з ви-
хідним рівнем, а у ІІ групи на 19,2%. Однак, рівень колагену IV до лікування та через 8 тижнів після лі-
кування був вірогідно вищим у пацієнтів І групи, порівняно пацієнтами ІІ групи (р=0,036 та р=0,045 від-
повідно). На 12-му тижні нормалізацію рівня колагену IV спостерігали у 33,3% (13/39) пацієнтів І групи,
порівняно з 47,7% (21/44) пацієнтів ІІ групи.
Висновки. Ефективність противірусної терапії ПППД у вигляді СВВ у хворих на ХГС зі зниженим рів-
нем Zn є нижчою, ніж у хворих із нормальним рівнем Zn (90,5% і 95,7%, відповідно), а у 76,9% хворих
на ХГС із дефіцитом Zn супроводжується нормалізацією його рівнів. У хворих на ХГС із нормальним рів-
нем Zn противірусна терапія веде до більш швидкого та вірогідного усунення дисбалансу цитокінів та
зниження рівня колагену IV, ніж у хворих на ХГС із дефіцитом Zn.
Ключові слова: хронічний гепатит С, цинк, цитокіни, противірусна терапія.
