КЛІНІКО-МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВНУТРІШНЬОУТРОБНИХ ІНФЕКЦІЙ У НОВОНАРОДЖЕНИХ, ПОЛІМОРФНІСТЬ, ВАРІАБЕЛЬНІСТЬ ПЕРЕБІГУ, КОРЕКЦІЯ

Анотація

Резюме. Вступ. Однією з найбільших проблем, з якою стикаються лікарі, є вирішення, коли слід по-
ставити діагноз внутрішньоутробної інфекції та яку корекцію призначити.
Мета дослідження. Вивчити та проаналізувати інформаційні дані про взаємозалежності між пору-
шеннями гомеостазу у немовлят та породіль з ідентифікованою внутрішньоутробною інфекцією.
Матеріали та методи. Було проведено інформаційний пошук, аналіз та порівняння даних за те-
мою внутрішньоутробних інфекцій у немовлят та породіль. Здійснено аналітичний розгляд осново-
положних для наукового дослідження праць в динаміці, детальний розгляд найбільш сучасних публі-
кацій, які характеризують клініко-морфологічні особливості внутрішньоутробних інфекцій у новона-
роджених, поліморфність та варіабельність перебігу з урахуванням інфекційної патології у породіль.
Результати досліджень. Сучасні дослідження демонструють, що найчастіше внутрішньоутробне за-
раження плода викликають саме вірусні інфекції матері. Спектр вірусів, що зумовлюють вроджену пато-
логію, постійно розширюється. Окрім вірусу краснухи, ВПГ, ЦМВ, її можуть викликати віруси вітряної ві-
спи, гепатиту В і С, грипу, аденовіруси, парво- і ентеровіруси та деякі інші. Для плода особливо небезпеч-
ні збудники інфекційних захворювань матері під час вагітності, оскільки у плода відсутній як активний,
так і пасивний імунітет щодо мікроорганізмів, що визначає розвиток інфекційного процесу. При актива-
ції латентної інфекції під час вагітності спостерігається менш інтенсивне інфікування плаценти і менш
серйозне ураження плода, ніж при первинному інфікуванні, переважно завдяки наявності у матері спе-
цифічних IgG. Тобто характер і тяжкість інфекційного процесу в плода визначається стадією його вну-
трішньоутробного розвитку на момент інфікування.
Висновки. Серед основних принципів лікування ВУІ та неонатального сепсису ‒ вплив на інфекцій-
ний початок захворювання, що включає антибактеріальну терапію, що має бути розпочата впродовж
першої години з моменту встановлення діагнозу; вплив на організм пацієнта, що включає відновлення
розладів гомеостазу і корекцію органних порушень; екстрена терапія синдромів сепсису, що загрожують
життю дитини. Імунокорегуюча терапія в початковий період є замісною, тобто передбачає створення па-
сивного імунітету при встановленому збуднику. При сепсисі, що виник на тлі вірусної інфекції, позитив-
ний ефект спостерігається при введенні специфічних імуноглобулінів. При неідентифікованому збудни-
ку в якості замісної імунотерапії використати стандартні імуноглобуліни, що містять G-антитіла.
Ключові слова: внутрішньоутробна інфекція, новонароджені.