ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ТА ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОГО СТАНУ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

Анотація

Резюме. Вступ. У останні роки проблема синдрому емоційного вигорання (СЕВ) у професійній діяльності та вивчення причин поширення СЕВ серед студентської молоді, зокрема у студентів-медиків, привертає увагу багатьох науковців.
Мета дослідження. Дослідити формування проявів синдрому емоційного вигорання та виявити
взаємозв’язок психофізіологічного стану студентів-медиків молодших курсів із різним рівнем емоційного вигорання.
Матеріали та методи. Обстежено 100 студентів-медиків молодших курсів віком від 18 до 21 року.
Проведено визначення рівня емоційного вигорання за методикою В.В. Бойко, дослідження психосоматичних скарг за Гісенівським опитувальником (Giesener Beshwedebogen – GBB) та рівня тривожності за
опитувальником Спілбергера-Ханіна.
Результати досліджень. Встановлено, що фази розвитку СЕВ у студентів-медиків знаходяться у стадії формування та сформовані. У студентів третього курсу «фаза виснаження» розвитку СЕВ була більше
вираженою (у 62% вона знаходиться у стадії формування, а у 36% студентів – уже сформувалася). Отримані статистично достовірні зворотні кореляційні зв’язки між роками навчання та складовими емоційного вигорання: слабкої сили з симптомом переживання психотравмуючих обставин (r=-0,2652, р=0,008),
середньої сили з симптомом тривоги і депресії (r=-0,4644, р<0,001) та прямі кореляційні зв’язки з симптомом незадоволеності собою (r=0,2771, р=0,005), симптомом емоційної відстороненості (r=0,2452,
р=0,014) та симптомом особистісної відстороненості (r=0,2764, р=0,005); середньої сили з симптомом редукції професійних обов’язків (r=0,4276, р<0,001) та психосоматичними і психовегетативними порушеннями (r=0,5385, р<0,001).
Психофізіологічні параметри інтенсивності психосоматичних скарг і рівні тривожності були більш
вираженими у студентів третього курсу.
Висновки. Синдром емоційного вигорання виявлено у більшості студентів-медиків, причому фази
розвитку вигорання знаходяться у стадії формування, а «фаза виснаження» розвитку СЕВ більш виражена у студентів третього курсу. Психофізіологічні параметри інтенсивності психосоматичних скарг були
більш вираженими у студентів третього курсу, що можна пов’язати із зростанням у них рівня як ситуативної, так і особистісної тривожності, яка у свою чергу, як відомо, є провідним «облігатним механізмом»
розвитку дезадаптивних розладів.