ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ МЕТОДІВ МІНІМАЛЬНО-ІНВАЗИВНИХ ВТРУЧАНЬ ПРИ ЛІКУВАННІ КАРІОЗНОЇ ПАТОЛОГІЇ

Анотація

Резюме. Вступ. У статті представленні результати наукового дослідження аналізу доцільності використання методів мінімально-інвазивних втручань при лікуванні каріозної патології стоматологічних хворих шляхом порівняльної оцінки біомеханічних параметрів зуба, обсягу редукції твердих тканин та наявності ускладнень при використанні мінімально-інвазивних та інвазивних підходів лікування карієсу. Мета дослідження – науково-практичне обґрунтування доцільності використання методів
мінімально-інвазивних втручань при лікуванні каріозної патології. Матеріали та методи. Проведений
первинний компаративний міжгруповий аналіз класичного та міні-інвазивного підходів, критеріями
оцінки в структурі котрого виступали факти успішності проведених ятрогенних втручань (відсутність
клінічних та рентгенологічних ознак прогресування та рецидиву патології), розвитку вторинного карієсу та реєстрації ураження пульпи за умов забезпечення контрольного огляду через 5 років після проведення відповідних ятрогенних втручань, визначення обсягу редукції твердих тканин в ході препарування при різних вихідних клінічних та рентгенологічних показниках індексу руйнування оклюзійної поверхні за Мілікевичем В.Ю. (ІРОПЗ) та індексу глибини руйнування коронкової частини зуба за Терещенком Е.Н. (ІГРКЧЗ). Результати досліджень. Встановлено, що показники абсолютної успішності лікування з використанням мінімально-інвазійних протоколів втручання були вищими при аналізі отриманих
результатів відновлення каріозних дефектів різної глибини у порівнянні із оперативними методами лікування каріозних вогнищ. При цьому найбільш виражений позитивний ефект реалізації мінімальноінвазійних методів при лікуванні каріозної патології був відмічений у випадках середнього та глибокого
карієсу, що було підтверджено відповідним статистично значимим рівнем різниці показників успішності
проведених ятрогенних втручань. Отримані результати свідчать про значимість мінімально-інвазивного
підходу з метою попередження розвитку пульпарно-асоційованих уражень. Висновок. Біомеханічна доцільність реалізації мінімально-інвазивних протоколів препарування була встановлена в умовах лікування кавітацій в межах емалі з метою мінімізації необґрунтованої редукції тканин емалі та дентину, лікування каріозних порожнин на межі середнього-глибокого типів ураження з метою обмеження поширення карієсу в зону припульпарного дентину, лікування каріозних порожнин глибокої локалізації з метою попередження розвитку асоційованих уражень пульпарного комплексу, що з точки зору біологічного прогнозу може провокувати розвиток необоротних змін.