ВНУТРІШНЬОЧИСЛОВЕ РОЗРЯДНО-ІЄРАРХІЧНЕ УПОРЯДКУВАННЯ ПРОТОСИМПТОМІВ ТА ЇХ КОМПЛЕКСНИХ КОМПОНЕНТІВ У ‘НЕВЕРБАЛЬНОМУ’ ДІАГНОЗІ

Анотація

Резюме. Вступ. Ретельний облік проявів клінічного стану необхідний для визначення як динаміки сили, так і якості коригуючих чинників. Досліджувані клінічні явища/ознаки мають піддаватися
дезінтеграції-декомпозиції на елементи, придатні для моделювання та математичного аналізу. Останнє потребує застосування чіткої аксіоматики. У таких випадках використовується бієктивне відображення біологічних об’єктів у математичні множини. Усі біологічні процеси залежать від функції реакційноквазііндиферентних сполук/структур, що описуються комплексними числами, які слід розглядати як
протосимптоми. Усі клінічні ознаки, як і параметри юкстареакційних умов, можуть бути об’єднані у невербальному діагнозі.
Мета дослідження: формування методології складання невербального (позавербального) ‘двійкового’ діагнозу, заснованого на ієрархії протосимптомів; схематичне відображення в тороїдальних координатах функціональної активності реакційно-квазііндиферентних сполук/структур [заснованій на просторових φ та ψ кутах Ramachandran].
Матеріали та методи: клінічні данні; алгоритм дезінтеграції/декомпозиції клінічних ознак (заснований на логічній оцінці функцій відображених симптомами); вербальний аналіз ‘нечітких’ множин;
логіко-ієрархічне упорядкування протосимптомів; складання невербального ‘двійкового’ діагнозу; тороїдальні криволінійні координатні системи.
Результати досліджень. Враховуючи ‘слабо-метричність’ та метрично-маловиразність клінічних ознак ‘невербальний’ діагноз слід розглядати як засіб ретельного опису клінічного стану. Функції
реакційно-квазііндиферентних сполук/структур повно описуються комплексними (гіперкомплексними) числами, а отже, слід залучити ефективні засоби відображення множин. Тороїдальні координатні
простори ефективні як для формування невербального діагнозу, так і для відображення умов юкстареакційних середовищ, у яких функціонування реакційно-квазііндиферентих сполук/структур відбувається.
Висновки. Невербальний діагноз, сформований із протосимптомів – дезінтегрованих/декомпонованих клінічних ознак: симптомів, – відображений в тороїдальних координатних структурах, є оптимальним відображенням реального функціонування біологічних об’єктів описаного емпіричними характеристиками, застосовуючи і комплексними числами.