ОСОБЛИВОСТІ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ АБСЦЕСІВ ПЕЧІНКИ З ВИКОРИСТАННЯМ МАЛОІНВАЗИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Анотація

Вступ. Розвиток сучасних технологій безумовно сприяв значному прогресу діагностики та лікування абсцесів печінки (АП). На сьогодні саме захворювання вже не призводить до загрозливих ускладнень і летальності. Тому основним завданням покращення результатів лікування залишаються питання ранньої діагностики захворювання, визначення абсолютно точної топографо-анатомічної локалізації осередку, вибору найбільш адекватного способу операції та мінімізація її об’єму з гарантованим позитивним результатом.
Мета дослідження. Обґрунтувати покази та вивчити ефективність лікування абсцесів печінки за допомогою інтервенційної сонографії (ІС) та лапароскопії на основі переваг і недоліків кожної з них залежно від локалізації та стадії формування гнійного осередку.
Матеріали та методи. У роботі проаналізовані результати лікування малоінвазивними хірургічними методами 70 хворих із піогенними абсцесами печінки (АП). Вибір способу операції визначався розробленою в клініці класифікацією стадійності формування абсцесів на основі ультразвукової семіотики і вибирався між лапароскопічною методикою та інтервенційною сонографією (пункційна чи пункційно-дренажна). Слід відзначити роль ультразвукового дослідження (УЗД), за допомогою якого визначається не тільки локалізація і стадія формування абсцесу, але і контроль ефективності лапароскопічної операції(ЛО) та перебіг післяопераційного періоду. Це значно звужує покази до виконання комп’ютерної томографії (КТ) у процесі діагностики і лікування АП як затратної та опромінюваної методики.
Результати досліджень. Найбільш частою локалізацією абсцесів були відділи печінки SII - 7 (11,3 %); SVI - 14 (22,4%); SVII - 17 (27,4%). Лише пункція абсцесу під контролем УЗД виконана у 5 (7,7%) хворих, пункція з зовнішнім дренуванням у 41 (63,0%) хворого, лапароскопічне дренування у 17 (26,1%) хворих.
Двом (2,9%) хворим, через складності диференційної діагности були виконані лапаротомії. П’яти (7,1%) хворим при діагностованих абсцесах ефективною була консервативна терапія. Сепсис діагностований у 10(16,1%) хворих. Летальних наслідків при лікуванні АП не було. Середні терміни лікування були кращі при ЛО (12,47±0,8 днів) проти ІС (22,65±2,0 днів).
Висновки. Володіння сучасними оперативними малоінвазивними технологіями, доповненими розробленою ультразвуковою семіотикою стадійності дозволяє диференційовано підходити до вибору способу операції та якісно покращити лікування піогенних абсцесів печінки.