КЛІНІКО-ЕНДОСКОПІЧНІ ТА МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕЗОФАГІТУ ПРИ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНІЙ РЕФЛЮКСНІЙ ХВОРОБІ У ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ФОНОВОЮ ПАТОЛОГІЄЮ

Анотація

Обстежено 60 дітей віком 8–18 років, у яких можна було запідозрити езофагіт. Усім дітям проводилось ендоскопічне обстеження, під час якого брали біоптати із стравоходу для подальшої верифікації діагнозу. Діти були розподілені на 3 групи: перша група – 20 дітей з діагнозом гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, у яких на момент огляду або в анамнезі були прояви харчової алергії, і їм призначалась стандартна протирефлюксна терапія та елімінаційна або гіпоалергенна дієта, левоцетиризин, пробіотичні бактерії Lactobacillus reuteri; друга група – 20 дітей із діагнозом гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, у яких були прояви вегетативної дисфункції, і їм призначалась стандартна протирефлюксна терапія та вегетостабілізуючий препарат – фенібут; група порівняння – 20 дітей із діагнозом гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, які отримували стандартну протирефлюксну терапію. Курс лікування тривав місяць, після чого проводилась повторна ендоскопія. Після проведеного лікування ми отримали однонаправлені зміни клінічних, ендоскопічних та морфологічних показників у всіх групах, проте в першій та другій групах вони були більш виражені. Тому супутня харчова алергія або вегетативна дисфункція вимагають модифікації основного лікувального комплексу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби.