ФЕЛІНОЗНА ЛІМФАДЕНОПАТІЯ НА СТОМАТОЛОГІЧНОМУ ПРИЙОМІ: ОПИС КЛІНІЧНОГО ВИПАДКУ

Анотація

Поширення рідкісних інфекцій в популяції України становить проблему для лікарів- практиків багатьох спеціальностей, і стоматологія в цьому плані не стоїть осторонь. Феліноз є типовим зоонозом, на який також можуть хворіти і люди. Синоніми захворювання: хвороба Дебре, гранульома Молляре, доброякісний лімфоретикульоз, хвороба котячої подряпини. Збудник фелінозу – Bartonella henselae. Це факультативний внутрішньоклітинний паразит, який найчастіше знаходиться в еритроцитах. Також феліноз здатні викликати B. clarridgeiae та B. quintana. Внутрішньоеритроцитарне паразитування бактерій дозволяє уникати впливу імунної системи організму хазяїна, що й обумовлює часту первинну хронізацію інфекційного процесу. B. henselae в природі паразитує у котів, собак, гризунів, мавп. Природний резервуар інфекції – кішки (інфіковані у 40–90% випадків), самі тварини залишаються здоровими. Від людини до людини збудник не передається. Передача збудника у тварин відбувається трансмісивним шляхом через бліх (Ctenocephalides felis), які можуть змінювати хазяїна (коти, гризуни, собаки). Інші можливі вектори передачі – кліщі Ixodes persulcatus, Ixodes ricinus, Dermacentor reticulatus та мухи Lipoptena cervi. Інфекція поширена і в людей у всьому світі – зрізові дослідження виявляють серопозитивних до збудника фелінозу серед дорослих і дітей із частотою від 3% до 31,5% в різних частинах світу. Інфікування відбувається при подряпинах, укусах ослиненні шкіри котами, можливий кон’юнктивальний шлях. Феліноз може проходити у людини в типовій та атиповій формі. Типова – солітарна однобічна лімфаденопатія на фоні незначно порушеного загального стану, уражені лімфатичні вузли можуть нагноюватися. Атипові форми – ураження центральної і периферичної нервової системи (радикуліт, мієліт, поліневрит, менінгіт, енцефалопатії). М’язові-скелетні ураження – остеомієліти, міалгії, артралгії, артрити. Септичні ускладнення – ендокардит, гепато-спленальні абсцеси, пневмонії. Ураження очей – однобічні кон’юнктивіти, увеїти, нейроретиніти. Трапляється грануломатозний кон’юнктивіт із однобічним ураженням привушних лімфатичних вузлів – окуло-гландулярний синдром Парино. Фелінозні гранульоми зорового нерва можуть імітувати ретинобластому. На фоні ВІЛ-інфекції хвороба може перебігати у формі бацилярного ангіоматозу, пеліозного гепатиту. Для фелінозу характерна «псевдомалігнізація» – здатність імітувати злоякісні пухлинні процеси, найчастіше лімфоми. Захворювання є складним для диференційної діагностики.
Описано клінічний випадок діагностики атипової форми фелінозу, що тривала у дорослої пацієнтки більше 2 років. Пацієнтка звернулася до хірурга-стоматолога із наявним однобічним ураженням верхньошийного та піднижньоелепних вузлів, яке загострилося після атипового видалення третього моляра. Після серологічної верифікації діагнозу та проведеної протизапальної терапії у пацієнтки настало повне одужання.