Проблеми клінічної педіатрії

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ ГЕПАТОБІЛІАРНОЇ СИСТЕМИ ПРИ ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНО-ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЯХ У ДІТЕЙ (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)

В. М. Дудник , В. Г. Фурман , Т. І. Антонець — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Резюме. Вступ. За частотою та поширеністю патологія органів травлення займає провідне місце в структурі загальної захворюваності у дітей. Серед них значну частку складають функціональні захворювання гепатобіліарної системи, які супроводжують і обтяжують перебіг багатьох захворювань, зокрема й інфекційних.

Мета дослідження: ознайомити практикуючих лікарів з особливостями клінічного перебігу функціональних порушень гепатобіліарної системи при гострих респіраторно-вірусних інфекціях у дітей.

Матеріали та методи. Проведено аналіз літературних джерел, використовуючи бази даних Pubmed, Up-to-date, Cochrane library, Science direct, Scopus.

Результати досліджень. Описано та наведено особливості клінічного перебігу функціональних порушень гепатобіліарної системи у дитини з проявами гострої вірусної інфекції. Висвітлено основну діагностичну цінність анамнезу, клінічної картини, лабораторних, інструментальних методів дослідження. Проведена оцінка діагностичних тестів: загального аналізу крові, біохімічні дослідження крові, дослідження крові на вірусну інфекцію, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, езофагогастродуоденоскопія.

Висновки. Функціональні інтестинальні розлади займають вагому частку в структурі загальної захворюваності у дітей і часто передують, супроводжують, а в подальшому обтяжують перебіг багатьох захворювань. Вони об’єднують широкий спектр дисфункцій гепатобіліарної системи, які не підтверджуються структурними змінами печінки та порушенням біохімічних показників. Дію респіраторно-вірусної інфекції на гепатобіліарну систему можна трактувати як пряму дію на клітини печінки, активізацію імунної системи у відповідь на вірусну інфекцію та токсичного впливу продуктів дисиміляції, порушення мікроциркуляції. Основою профілактики розвитку органічної патології гепатобіліарної системи у дітей є своєчасне виявлення та лікування функціональних порушень.

КЛІНІЧНА СИМПТОМАТИКА ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ДІТЕЙ РІЗНОГО ВІКУ, ГОСПІТАЛІЗОВАНИХ У ПЕРІОД ПАНДЕМІЇ COVID-19

О. К. Тесліцький , О. К. Колоскова — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Резюме. Вступ. Знання про вплив пандемії COVID-19 на епідеміологію та клінічні особливості респіраторних інфекцій, спричинених агентами, не пов’язаними з SARS-CoV-2, є дуже корисними для розуміння взаємозв’язків між збудниками інфекції та вдосконалення заходів щодо обмеження їх поширення.

Мета дослідження. Для покращення результатів діагностики та лікування гострих респіраторних захворювань дітей у період пандемії COVID-19, вивчити клініко-параклінічні характеристики гострих респіраторних захворювань (ГРЗ), спричинених іншими інфекційними патогенами.

Матеріали та методи. Проведено комплексне обстеження 86 госпіталізованих дітей, які отримували лікування з приводу гострих респіраторних захворювань, не пов’язаних з інфекцією SARS-CoV-2. Сформовано 2 клінічні групи. До І клінічної групи увійшли 45 дітей (середній вік – 9,8±0,7 року, частка хлопчиків – 55,5%) зі встановленим діагнозом позалікарняна пневмонія, а ІІ групу сформувала 41 дитина (середній вік – 10,3±0,7 року (p>0,05), частка хлопчиків – 68,2% (p>0,05)), в яких ураження альвеолярної тканини не підтвердилось, а інфекційно-запальний процес мав місце на рівні верхніх дихальних шляхів та бронхіального дерева.

Результати досліджень. Проведені дослідження дозволили встановити, що на 4-у добу стаціонарного лікування пацієнти І клінічної групи демонстрували повільніші темпи редукції тяжкості інтоксикаційного синдрому на противагу хворим ІІ клінічної групи, в якої спостерігалося зростання шансів зменшення інтоксикації: ЗВР – 49,1% (95%ДІ: 38,9–59,3), ЗАР – на 26,3% при МЧХ – 2,0 (95%ДІ: 0,3–7,1). У роботі показано, що підлітки мали вищий ризик отримувати стаціонарне лікування з приводу позагоспітальної пневмонії: СШ – 19,9 (95% ДІ 6,9–56,7), ВР – 8,68 (95% ДІ 6,76–11,14) і АР – 52,4 %.

Гіпертермія тривалістю >3 днів асоціювала із ризиком пневмонічного запалення: АР – 54,6%, ВР – 3,6 (95%ДІ: 1,7–7,4) при СШ – 11,6 (95%ДІ: 4,6–29,2). Тривала (>3 діб) фебрильна лихоманка на амбулаторно-поліклінічному етапі виявилася ще більш специфічною ознакою специфічною ознакою позалікарняної пневмонії: специфічність – 92,1%, чутливість – 50%). Найбільшою чутливістю у встановленні діагнозу позагоспітальної пневмонії у дітей володіють комбінації інтоксикаційного синдрому із задишкою (ЧТ – 95,3%), задишки з фебрильною лихоманкою (ЧТ – 91,1%). У дітей без запалення легеневої тканини швидше, ніж при пневмонії, відбувається нормалізація температури тіла: ЗВР – 30,6%, ЗВР – 42,0%, МЧХ – 2,3; а також відновлення сатурації крові киснем на рівні SaO2>95%. ЗАР – 4,2%, ЗВР – 32,1% , МЧХ – 3,1.

Висновки. У період пандемії COVID-19 перебіг ГРЗ, не пов’язаних із вірусом SARS-CoV-2, характеризується виразнішою тяжкістю і більшою потребою в стаціонарній допомозі у хворих підліткового віку. Клінічні симптоми пневмонічного процесу окреслюються виразною тяжкістю, проте їх редукція порівняно до дітей з ураженням верхніх дихальних шляхів або бронхів. У дітей без запалення легеневої тканини швидше, ніж при пневмонії, відбувається нормалізація температури тіла й відновлення сатурації крові киснем на рівні SaO2>95%. ЗАР – 4,2%, ЗВР – 32,1%, МЧХ – 3,1. Найбільшою чутливістю у встановленні діагнозу позагоспітальної пневмонії у дітей володіють комбінації інтоксикаційного синдрому із задишкою (ЧТ– 95,3%), задишки з фебрильною лихоманкою (ЧТ – 91,1%), а найбільш специфічною є комбінація задишки з фебрильною лихоманкою (СТ – 97%.

ВПЛИВ КЕСАРЕВОГО РОЗТИНУ НА ПОСТНАТАЛЬНИЙ СТАН ЗДОРОВ’Я ДОНОШЕНИХ ДІТЕЙ

О. Є. Абатуров — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Резюме. Вступ. Кесарів розтин – це метод оперативного розродження, який має несприятливий вплив на постнатальний стан здоров’я дитини, котрий потребує системного вивчення.

Мета дослідження: оцінити вплив кесаревого розтину на стан здоров’я доношених дітей.

Матеріали та методи. Для доведення мети дослідження було проведено аналіз 119 наукових праць наукової літератури за останні десять років, які присвячені вивченню впливу кесаревого розтину на стан здоров’я дитини. Інформаційний пошук наукових робіт був проведений у бібліографічних базах даних: PubMed, Web of Science, Scopus, Springer, Acronym Finder, ACP Journal Club, American College of Obstetricans and Gynecologist (ACOG).

Результати досліджень. Кесарів розтин викликає порушення складу мікробіому кишечника, функціонування імунної системи, змінює експресію численних генів, що несприятливо впливає на постнатальний стан здоров’я дитини. Як незалежний фактор ризику кесарів розтин асоціюється з високою ймовірністю розвитку гострих респіраторних інфекцій, алергічних (харчової алергії, алергічного ринокон’юнктивіту, бронхіальної астми), метаболічних (ожиріння, цукрового діабету 1 типу), гематологічних (гострого лімфобластного лейкозу) та нейропсихічних захворювань (когнітивної недостатності, синдрому дефіциту уваги та гіперактивності, розладів аутистичного спектра, обсесивно-компульсивного розладу).

Висновки. Необхідно створення системи прогнозування траєкторії постнатального стану здоров’я дітей, народжених шляхом кесаревого розтину, та рекомендацій щодо ведення дітей, які були народжені шляхом кесаревого розтину.

МЕХАНІЗМИ ІНІЦІАЦІЇ КСЕНОФАГІЇ ТА АУТОФАГІЇ ПРИ ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ

О. Є. Абатуров , Н. М. Токарєва — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Резюме. Вступ. Розвиток ГРІ супроводжується ініціацією ксенофагії та аутофагії. Причинно-значущі мікроорганізми, що викликають ГРІ, можуть активувати ксенофагію як за рахунок безпосереднього пригнічення PI3K/AKT/mTORC1-сигналього шляху, так і за рахунок збудження рецепторів, що беруть участь у рекогніції PAMP інфекційних агентів.

Метою дослідження стало висвітлення сучасних уявлень про молекулярні механізми ініціації ксенофагії при гострих респіраторних інфекційних захворюваннях.

Матеріали та методи. Проведено аналіз 84 наукових робіт, які були розміщені у базах даних Pubmed, MedLine, The Cochrane Library, Embase Scopus, Web of Science и Elsevier та відібрані з 241 літературного джерела за ключовими словами: ініціація аутофагії, ксенофагії, гострі респіраторні інфекційні захворювання.

Результати досліджень. Активація ксенофагії знижує рівень бактеріальне навантаження та реплікації геному вірусів в інфікованих клітинах, викликає продукцію антимікробних пептидів; збудження PRR індукує механізми не тільки ксенофагії, аутофагії, але і запальної відповіді. Ініціація ксенофагії пов’язана з ініціацією аутофагії, яка може призвести до деградації прозапальних молекул і, як наслідок, до пригнічення запальної реакції.

Висновки. Можна припустити, що диференційоване застосування лікарських засобів, які модулюють активність ініціації ксенофагії та аутофагії, стане новим напрямом лікування ГРІ, який запобігатиме виникненню несприятливого перебігу захворювання та сприятиме одужанню хворих.

РАННЯ ВТРАТА МОЛОЧНИХ ЗУБІВ ТА ЇХ НАСЛІДКИ НА ФОРМУВАННЯ ЗУБОЩЕЛЕПНОЇ СИСТЕМИ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

Є. Ю. Локота , Ю. Є. Локота , М. Е. Ізай , М. І. Кайла — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Резюме. Вступ. Не втрачає актуальності вивчення проблеми ранньої втрати тимчасових зубів та її впливу на подальше формування зубощелепної системи. Дослідження цього питання включає визначення причин ранньої втрати тимчасових зубів і можливих порушень, які вона викликає.

Мета дослідження: проаналізувати дані щодо поширеності ранньої втрати тимчасових зубів, виявити її причини та вплив на подальше формування зубощелепної системи, а також розвиток можливих ускладнень.

Матеріали та методи. У ході дослідження було проаналізовано вітчизняні та іноземні публікації, що стосуються даної тематики.

Результати досліджень. Огляд літератури показав, що карієс та його ускладнення є однією з найпоширеніших причин ранньої втрати молочних зубів. Це призводить до низки порушень у розвитку зубощелепної системи, таких як дефекти зубного ряду, деформації, патології прикусу та інші. Передчасна втрата молочного зуба викликає відсутність необхідного навантаження на пародонт, що затримує його розвиток. Крім того, рання втрата тимчасового зуба може порушити прорізування постійного зуба, що призводить до його відсутності у зубному ряді або неправильного розташування. Це, зі свого боку, може вплинути на становлення висоти прикусу та розвиток патологічного прикусу, що супроводжується зовнішніми ознаками та порушенням естетики обличчя.

Висновки. Розвиток зубощелепних аномалій може вплинути на порушення мовлення, що здатне перешкоджати нормальній соціальній адаптації дитини.

РЕСПІРАТОРНІ АЛЕРГОЗИ І ФУНКЦІОНАЛЬНІ РОЗЛАДИ ГЕПАТОБІЛІАРНОЇ СИСТЕМИ СЕРЕД ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ГУМАНІТАРНОЇ КРИЗИ

М. В. Ростока-Резнікова — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Резюме. Вступ. Абдомінальний синдром у дітей, зокрема біль у животі, за частотою звертання до лікаря посягає друге місце після гострих респіраторних захворювань (ГРЗ), причому актуальність цієї проблеми є особливо високою серед дітей із алергіями, зокрема респіраторними алергозами (РА). Хронічне системне запалення у дітей із РА може провокувати розлади травного тракту, з іншого боку,

функціональний стан органів травлення є важливим фактором розвитку і прогресування алергічного запалення. Категорія внутрішньо переміщених осіб (ВПО), зокрема діти, є особливо вразливою, разом із тим функціональні розлади гепатобіліарної системи (ФРГС) у таких дітей, зокрема за наявності алергії, практично не вивчалися.

Мета дослідження. Вивчити поширеність РА і ФРГС серед дітей шкільного віку в умовах гуманітарної кризи.

Матеріали та методи. Обстежено 126 дітей 6–17 років з/без алергії в анамнезі (з них 84 – внутрішньо переміщені особи, котрі тимчасово проживають у гуртожитках), які зверталися з приводу абдомінального синдрому. Проведено аналіз первинної документації (амбулаторні картки, епізоди в електронній медичній системі) з опитуванням батьків, а також стандартне клініко-лабораторне та інструментальне обстеження дітей згідно з діючими клінічними протоколами, у тому числі консультації дитячого гастроентеролога і алерголога.

Результати досліджень. Алергічні захворювання (АЗ) спостерігалися у 18 (21%) дітей групи 1 (ВПО) і 11 (26%) – відповідно у групі 2 (місцеві). Частота РА склала 34 (40%) у групі 1 проти 45% у групі 2. Абдомінальні симптоми було виявлено серед 60 (71%) дітей групи 1 і 19 (62%) – у групі 2. Встановлено, що частота ФРГС була практично вдвічі вищою серед дітей із алергіями, ніж без алергії, як у групі 1, так і в групі 2. Так, у групі 1 такі симптоми спостерігалися у 15 (83%) дітей із алергіями проти 28 (42%) дітей без алергій, у групі 2 – серед 8 (73%) і 12 (38%) дітей відповідно. Серед дітей із РА і ФРГС простежувалося погіршення перебігу алергії, що проявлялося підвищенням частоти загострень і госпіталізацій, а також ГРЗ.

Серед дітей із алергіями порівняно з групою без алергії виявлено достовірно вищу частоту призначення антибактеріальної терапії у віці до 1 року (45% і 8% відповідно, р<0,05). Крім того, більшість обстежених відмічали обтяжену спадковість (62%) і вказували на психоемоційний стрес (55%) і/або порушення харчування (52%) як провокуючих факторів загострення. Серед обстежених дітей, які не хворіли на АЗ, частота зазначених факторів була 2–3 рази нижчою і склала 31%, 21% та 24% відповідно.

Виявлено достовірне переважання гіподинамії та порушення дієти у групах із ФРГС, ніж без них, як за наявності, так і відсутності алергії. Так, серед дітей із алергіями частота гіподинамії склала 75% проти 18% відповідно, р<0,05; порушення дієти – 70% проти 13% відповідно, р<0,05. У групах дітей без алергії – відповідно 60% проти 10%, р<0,05; і 65% проти 8%, р<0,05.

Серед дітей із АЗ порівняно з дітьми, котрі не хворіли на алергічні захворювання, виявлено достовірно вищу частоту призначення антибактеріальної терапії у віці до 1 року як у групі функціональних розладів гепатобіліарної системи, так і без них. Крім того, фактор психоемоційного стресу також достовірно переважав у підгрупі з АЗ без ФРГС, порівняно з дітьми, котрі не хворіли на АЗ.

Висновки. 1. Встановлено вдвічі вищу частоту ФРГС у дітей із АЗ порівняно з групами дітей, котрі не хворіли на АЗ, без суттєвої різниці серед ВПО чи місцевих дітей. Так, у групі ВПО виявлено ФРГС серед 15 (83%) дітей з АЗ проти 28 (42%) дітей без АЗ, у групі місцевих – серед 8 (73%) і 12 (38%) дітей відповідно. При цьому серед дітей із ФРГС і РА простежувалося погіршення перебігу алергії, що проявлялося підвищенням частоти загострень, госпіталізацій і ГРЗ.

Серед дітей із АЗ порівняно з групами без АЗ виявлено достовірно вищу частоту призначення антибактеріальної терапії у віці до 1 року як за наявності ФРГС (55% і 12% відповідно), так і серед дітей без ФРГС (43% і 8% відповідно), що могло сприяти подальшій сенсибілізації організму дитини за умов фізіологічно незрілих імунних механізмів, незалежно від стану гепатобіліарної системи.
Виявлено достовірні переважання гіподинамії та порушення дієти у групах ФРГС порівняно з групами без ФРГС, що спостерігалось як у групі дітей із АЗ, так і без них, що підкреслює значення даних факторів розвитку ФРГС у дітей і вимагає розробки комплексних профілактичних заходів для впровадження у сім’ях.

ЗАХВОРЮВАНІСТЬ НА COVID-19 У ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТІ НА ФОНІ ЗАГАЛЬНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ПО УКРАЇНІ (ПЕРІОД 2020 – 2022 РОКИ)

Н. В. Банадига , І. О. Рогальський — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Резюме. Вступ. Пандемія COVID-19, яка охопила Земну кулю у 2020 – 2023 роках, змусила переглянути уявлення про персистенцію, реплікацію, оновлення антигенного складу, специфічність проявів і наслідків окремих штамів вірусу.

Мета дослідження: вивчити поширеність COVID-19 серед населення України і Тернопільської області у 2020 – 2022 роках та окреслити особливості перебігу захворювання серед дітей.

Матеріали та методи. Проаналізовані дані щодо кількості хворих з ідентифікованою COVID-19 інфекцією, в тому числі серед дітей, на підставі офіційних звітів Центру громадського здоров’я МОЗ України. Вивчено інтенсивні показники захворюваності, вікову структуру хворих; дані системи рутинного і дозорного епіднагляду щодо випадків COVID-19.

Результати досліджень. Проаналізувавши дані щодо кількості хворих з ідентифікованим COVID-19 встановили, що найвища захворюваність серед дорослих в Україні фіксувалася у 2021 році, а серед дітей – у 2022 році. Така динаміка захворюваності серед дитячого населення обумовлена зміною підтипу вірусу (переважання дельта). У Тернопільській області кількість позитивних результатів дослідження мала таку ж закономірність; кількість хворих дітей зростала максимально у 2022 році, що більше ніж у 3,5 разу порівняно з 2020 роком. Найбільше госпіталізованих із приводу підтвердженого COVID-19 зафіксовано у 2021 році, що збігається з найвищою в Україні захворюваністю. У наступному 2022 році зменшується кількість випадків COVID-19 та госпіталізованих відповідно. Аналогічні показники госпіталізації були і в Тернопільській області. Перебіг COVID-19 протягом 2020 – 2022 років відзначався не лише різною кількістю хворих, структурою тяжкості хвороби, але й наслідками. Пандемія COVID-19 відзначилася високими показниками смертності. У згаданий період зафіксована летальність серед осіб в Україні з позитивними результатами на COVID-19 у 2020 році – 18680, у 2021 році – 77409, у 2022 році – 14750 випадків. Кількість летальних наслідків на 100 000 населення від 49,0 до 203,3 випадку. Водночас кількість летальних випадків серед дітей віком від 0 до 17 років була суттєво меншою, зокрема у 2020 році померло 15, у 2021 році – 46, у 2022 році – 23 дитини.

Висновки. Упродовж пандемії захворюваність на COVID-19 серед дітей була суттєво нижчою порівняно з дорослими, а летальність фіксувалася в поодиноких випадках.

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ГЕПАТОБІЛІАРНОЇ СИСТЕМИ У ДІТЕЙ ПІД ВПЛИВОМ ГОСТРИХ ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ

В. М. Білак , В. Д. Симулик , Д. Й. Курах , Л. В. Ігнатко — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Резюме. Вступ. Гострі респіраторні інфекції (ГРІ) у дітей залишаються проблемою педіатричної спільноти, насамперед через їх поширеність. ГРІ часто трапляються у дітей, причому чим молодша дитина, тим частіше вона хворіє (до 8 епізодів на рік), особливо під час сезонного підвищення захворюваності. Діти, котрі відвідують дошкільні та шкільні заклади освіти як осередки розповсюдження респіраторних захворювань, формують одну з головних глобальних проблем охорони здоров’я. Вірусна етіологія в структурі ГРІ займає чільне місце, складаючи до 90% випадків захворювань, також в етіологічній структурі представлені як грампозитивні, так і грамнегативні бактерії, рідше атипова бактеріальна флора та гриби. Спостереження у клінічній практиці вказують на те, що у педіатричних пацієнтів із ГРВІ спостерігається підвищена активність печінкових ферментів у сироватці крові як показник ураження печінки. Опубліковані дані свідчать про те, що запалення печінки у пацієнтів, які страждають на ГРВІ, не є винятком, патогенез ураження печінки недостатньо вивчений. Роль потенційно сприяючих факторів, таких як прийом ліків або надмірна вага, систематично не досліджувалася. Тому необхідні дослідження, які б з’ясовували поширеність і фактори ризику ураження печінки у дітей, які страждають на ГРВІ.

Мета дослідження. Оцінити частоту ураження печінки та проаналізувати фактори ризику у дітей із гострими респіраторними вірусними інфекціями.

Матеріали та методи. Було обстежено 30 дітей віком 5–14 років, хворих на гострі респіраторні інфекції верхніх дихальних шляхів в епідемічний сезон 2023 – 2024 років, за статтю група розподілялася порівну по 15 дітей. Гострі інфекції дихальних шляхів клінічно проявлялись у вигляді ринітів, фарингітів, тонзилітів, бронхітів як окремих нозологій, так і їх поєднання. Збиралися відомості про ГРВІ (хвороба, частота за останній рік, тривалість кожного епізоду, проведене лікування і його тривалість, зокрема призначення антибактеріальної терапії тощо) та інші хвороби, звертаючи увагу на наявність уражень гепатобіліарного тракту. Для діагностики уражень гепатобіліарної системи проводилась оцінка основних біохімічних показників, що характеризують функціональний стан відповідної системи, а саме: аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), загального білірубіну (ЗБ), лужної фосфатази (ЛФ), гама-глутамілтрансферази (ГГТ). Синдром печінково-клітинної недостатності (гепатодепресивний) підтверджувався шляхом проведення визначення вмісту загального білка, альбумінів, протромбіну, білірубіну. Контрольну групу склали 10 здорових дітей. Результати досліджень представлені у вигляді вираховування середніх величин показників (М), стандартної похибки (м). Для вираховування достовірностей розбіжностей середніх величин (Р) застосовували критерій Стьюдента.

Результати досліджень. Клінічна картина ГРВІ у дітей характеризувалася типовими ознаками, а саме: наявністю інтоксикаційного (підвищення температури тіла від субфебрильних до фебрильних показників, слабкістю, зниженням апетиту, сонливістю), катарального (закладеність носа, риніт, осиплість голосу, сльозотеча, кашель) та больового синдромів. Найбільш частими ознаками були підвищення температури (37,5–39,2^°С), риніт та в’ялість у дітей. Натомість такі ознаки, як осиплість голосу та біль у глотці виявлялись у 60 та 70 відсотків відповідно. Зміни функціонального стану гепатобіліарної системи у дітей під впливом ГРВІ було виявлено у 9 (30%) хворих. Аналіз активності індикаторних ферментів цитолізу при ураженні гепатобіліарної системи у дітей із ГРВІ виявив загалом у групі помірно виражене зростання показників АСТ у 1,2 разу (р≥0,05), АЛТ в 1,1 (р≥0,05), однак у 6 дітей (20%) спостерігалося більш виражене в 1,6 разу зростання показника АСТ, АЛТ зростав в 1,4 разу в 5 (16,6%) пацієнтів. Показник лужної фосфатази, що характеризує явище холестазу в гепатобіліарній системі дитини зріс в 1,2 разу (р≥0,05) у 7 хворих. У дітей не спостерігалися прояви гепатодепресивного стану, що характеризувалися практично однаковими показниками загального білірубіну в обстежених дітей порівняно з показниками контрольної групи здорових дітей. Проведення ультразвукового дослідження гепатобіліарної системи виявило переважання гіпокінетичного типу функціонального розладу біліарного тракту над гіперкінетичним типом в 1,5 разу, що супроводжувалося помірним синдромом гепатомегалії (+1,0 см) у цих хворих.

Висновки. Ураження гепатобіліарної системи спостерігалося в 9 (30 %) дітей, хворих на ГРВІ. Дослідження порушення активності індикаторних ферментів синдрому цитолізу показало, що найбільш чутливими маркерами цитолізу при ураженні гепатобіліарної системи у дітей із ГРВІ є рівні АСТ і АЛТ. При ушкодженні печінки та біліарного тракту при ГРВІ гіпокінетичний тип функціонального розладу біліарного тракту спостерігається частіше порівняно з гіперкінетичним типом, що супроводжується помірною гепатомегалією.

ЕНДОТЕЛІАЛЬНА ДИСФУНКЦІЯ У ДІТЕЙ ІЗ SARS-COV-2 АСОЦІЙОВАНОЮ ПНЕВМОНІЄЮ ТА ЇЇ ПОРІВНЯННЯ З ПОКАЗНИКАМИ СИСТЕМИ ЗГОРТАННЯ КРОВІ

В. М. Дудник , Ю. М. Микитюк , Ю. М. Микитюк — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Резюме. Вступ. Системне запалення та дисфункція ендотелію насамперед спостерігаються у пацієнтів із тяжким перебігом COVID-19, що проявляється підвищеним рівнем маркерів пошкодження ендотелію, ендотелітом і коагулопатією. Ендотеліальні клітини відіграють важливу роль у патобіології інфекцій, спричинених SARS-CoV-2. Тим не менш, немає достатніх доказів прямого впливу SARS-CoV-2 на ендотеліальну дисфункцію у хворих, а особливо дітей, на COVID-19. Накопичені дані свідчать про те, що тяжкий перебіг COVID-19 може призвести до синдрому цитокінового шторму. Таким чином, системна прозапальна активація може опосередковано призвести до ендотеліїту, індукувати ендотеліальну дисфункцію та сприяти протромботичним явищам під час та після інфікування SARS-CoV-2.

Мета дослідження. Дослідити розвиток ендотеліальної дисфункції у дітей із SARS-CoV-2 асоційованою пневмонією.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 160 дітей із SARS-CoV-2 асоційованою пневмонією (основна група) та 40 здорових дітей (контрольна група). Основна група була поділена залежно від статі, віку, тяжкості перебігу хвороби, рівнів СРБ та прокальцитоніну. Для оцінки ендотеліальної дисфункції визначали рівень ендотеліну-1 та VEGF (фактор росту ендотелію судин) у сироватці крові за допомогою імуноферментного аналізу (ELISA). Порушення згортальної функції оцінювали при проведенні коагулограми та Д-димеру. Результати піддавали статистичній обробці з використанням пакету SPSS Statistics 26.0, враховуючи середні значення, стандартні відхилення та критерії достовірності (р≤0,05). Дослідження було виконане відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень була отримана поінформована згода батьків пацієнтів.

Результати досліджень. У дітей із SARS-CoV-2 асоційованою пневмонією рівень ендотеліну-1 був у 4,9 разу вищим, ніж у здорових дітей (12,72±0,84 пг/мл проти 2,25±0,13 пг/мл, р≤0,05), а VEGF – у 2,3 разу вищим (55,88±2,86 пг/мл проти 23,53±1,23 пг/мл, р≤0,05). Пацієнти з тяжким перебігом хвороби мали значно вищі рівні ендотеліну-1 та VEGF, ніж діти з нетяжким перебігом (+44,55% та +66,34% відповідно, р≤0,05).

Порівнюючи значення ендотеліну-1 залежно від рівня фібриногену визначено, що вірогідно вищі, на 47,74 %, значення були у пацієнтів із рівнем фібриногену в IV квартилі. Відповідно до рівнів фібриногену також вірогідно відрізнялися значення VEGF, особливо у дітей пацієнтів із рівнем фібриногену в ІІІ та IV квартилі на 63,86 % та 34,49 %.

Також необхідно відзначити вірогідну різницю у значеннях ендотеліну-1 та VEGF залежно від рівнів Д-димеру, особливо тих, рівні яких знаходяться у ІІІ та IV квартилі: відповідно у 49,83 % і 41,59 % для ендотеліну-1 та 39,62 % та 55,21 % для VEGF. Встановлено наявність позитивного слабкої сили взаємозв’язку лабораторних маркерів ендотеліальної дисфункції із значенням Д-димеру у дітей із SARSCoV-2 асоційованою пневмонією.

Висновки. У дітей із SARS-CoV-2 асоційованою пневмонією встановлена наявність ендотеліальної дисфункції на основі аналізу лабораторних маркерів, таких як ендотелін-1 та VEGF, а саме – рівні ендотеліну-1 та VEGF були у 4,9 та 2,3 разу вищими порівняно зі здоровими дітьми.

Проведеним дослідженням встановлено, що рівні ендотеліну-1 та VEGF в сироватці крові дітей, хворих на SARS-CoV-2 асоційовану пневмонію, різнились залежно від тяжкості пневмонії, а саме – у дітей із тяжким перебігом вони були в 1,47 та 1,62 разу вищими, ніж у пацієнтів із нетяжким.

Отримані результати свідчать про наявність статистично значущого позитивного зв’язку між рівнем фібриногену та маркерами ендотеліальної дисфункції – VEGF (r=0,400; p=0,0001) і ендотеліном-1 (r=0,277; p=0,0001). Також встановлено слабкий, але достовірний кореляційний зв’язок між рівнем Д-димеру й VEGF (r=0,297; p=0,0001) та ендотеліном-1 (r=0,226; p=0,004).

РОЛЬ ДОСЛІДЖЕНЬ ПУПОВИННОЇ КРОВІ У НОВОНАРОДЖЕНИХ

В. В. Іваньо — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Резюме. Вступ. Оцінка параметрів пуповинної крові в режимі реального часу має значення для процесу клінічного прийняття рішень. Унікальний біохімічний профіль та клітинний склад пуповинної крові підкреслює потенціал як діагностичного інструменту, так і терапевтичної модальності.

Мета дослідження. Проаналізувати та оцінити норми та причини зміни композиції пуповинної крові порівняно з периферичною кров’ю, оцінити шляхи покращення інтерпретації показників з метою покращення догляду для матерів і новонароджених.

Матеріали та методи. Проведено аналіз літературних джерел як зарубіжної, так і вітчизняної наукової літератури за останні десять років із тематики композиції пуповинної крові в нормі та при патології на основі інформаційного пошуку у бібліографічних базах даних: Web of Science, Scopus, PubMed, Springer, Acronym Finder, ACP Journal Club, Medscape.

Результати досліджень. Як елемент ранньої діагностики, аналіз біомаркерів відкриває нові можливості для цільового моніторингу під час і після пологів, що кардинально змінює надання акушерської допомоги. Поточні протоколи часто не передбачають систематичного аналізу біохімічного складу пуповини, що веде до втрати шансів на раннє втручання. Таким чином, є нагальна потреба у включенні таких оцінок до щоденної клінічної практики. Література вказує, що встановлення специфічних біохімічних порогів допоможе лікарям ідентифікувати новонароджених, які потребують пильного нагляду або лікування, тим самим знижуючи ризики гіпоксії при народженні. Необхідні додаткові дослідження для глибшого розуміння впливу різних біохімічних компонентів пуповинної крові на функціональну здатність компонентів і їхній вплив на гіпоксичну захворюваність. Крім того, технологічний прогрес дозволяє покращити моніторинг у реальному часі, даючи можливість швидше й точніше оцінити біохімічний склад пуповинної крові. Впровадження портативних пристроїв може сприяти своєчасним втручанням і мати значний вплив на неонатальну захворюваність, пов’язану з гіпоксією. Розробка протоколів, які використовують ці новітні технології, має стати пріоритетом в акушерській практиці.

Висновки. Інтеграція цієї інформації в клінічні настанови має потенціал удосконалити процеси спостереження і покращити результати для новонароджених, що перебувають у групі ризику. Вивчення нейропротекторних механізмів, притаманних пуповинній крові, відкриває шлях до інноваційних терапій, які використовують ці біологічні ресурси повною мірою.

Кесарів розтин – патологічний патерн породіллі та новонародженого

O. O. Korchynska — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Резюме. Вступ. Збільшення частоти кесаревого розтину (КР) в Україні і в усьому світі викликає величезний інтерес і значення для громадської охорони здоров’я. Частота планового та повторного кесаревого розтину також неухильно зростає, починаючи з кінця 1990-х років, що включає в себе і зростаючу тенденцію до виконання кесаревого розтину за материнським запитом.

Мета дослідження. Оцінити вплив частоти кесаревих розтинів на материнську та перинатальну захворюваність і смертність.

Матеріали та методи. Проведено аналіз літературних джерел вітчизняної та зарубіжної наукової літератури за останні десять років із тематики застосування кесаревого розтину при родорозрішенні на основі інформаційного пошуку у бібліографічних базах даних: PubMed, Web of Science, Scopus, Springer, Acronym Finder, ACP Journal Club, American Collegeof Obstetricans and Gynecologist (ACOG).

Результати досліджень. Аналіз наукової літератури показав, що збільшення частоти КР значно впливає на виникнення післяопераційних ускладнень як з боку матері, так і новонародженого. Хоча частота виникнення таких ускладнень, як асфіксія, аспірація меконію та гіпоксична ішемічна енцефалопатія знижується, але у значного числа новонароджених шляхом КР розвивається дихальна недостатність і вони потребують додаткових заходів, таких як штучна вентиляція легень, оксигенація, застосування препаратів сурфактанту.

Висновки. Доведено, що кесарів розтин пов’язаний із більшим ризиком виникнення дихальної недостатності у новонароджених і травмування плода, але також із потенційним зниженням ризику

травми плечового сплетіння, неонатального сепсису і неонатальної енцефалопатії. Для зниження перинатальної смертності зусилля акушер-гінекологів та неонатологів повинні бути направлені на антенатальну охорону плода та зниження частоти застосування кесаревого розтину.

СТАН ГЕПАТОБІЛІАРНОЇ СИСТЕМИ ТА МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ЗМІН У ДІТЕЙ ІЗ ГРВІ, ШЛЯХИ КОРЕКЦІЇ

І. М. Бойсак — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Резюме. Вступ. У статті розглядаються особливості перебігу гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ) у дітей із залученням гепатобіліарної системи. Проаналізовано сучасні дані про епідеміологію, патофізіологію, клініко-діагностичні аспекти та підходи до лікування гепатобіліарних уражень, асоційованих із ГРВІ. Окрема увага приділяється ролі оксидативного стресу, цитокінового дисбалансу та змін у мінеральному гомеостазі в патогенезі ускладнень. Описано сучасні методи профілактики та терапії з урахуванням останніх наукових даних.

Мета дослідження: проаналізувати та оцінити можливі ризики ускладнень перебігу ГРВІ з боку гепатобіліарної системи у дітей, провести літературний огляд щодо підтверджень виникнення клінічної маніфестації, наявності морфофункціональних змін, механізми їх формування й можливі шляхи корекції.

Матеріали та методи. Проведено систематичний аналіз літератури, включаючи публікації за останні десять років у базах даних PubMed, Scopus та Web of Science.

Результати досліджень. У процесі опрацювання літератури було виявлено, що ГРВІ у дітей часто супроводжуються додатковим ураженням гепатобіліарної системи. До основних патогенетичних механізмів ураження можна віднести оксидативний стрес, цитокіновий дисбаланс і порушення мінерального гомеостазу. В ході дослідження було виявлено, що грип та RSV є провідними збудниками, що здатні викликати гепатотропні ураження. Діти, котрі мали важкий перебіг ГРВІ, паралельно мали підвищення рівня трансаміназ і білірубіну у крові, а у деяких випадках спостерігалися й розвиток клінічного гепатиту та холециститу. Важливу роль у діагностиці відіграли інструментальні обстеження (УЗД) та лабораторні методи діагностики, саме вони допомогли виявити ранні ознаки ураження гепатобіліарної системи. Також слід відзначити мультифакторний підхід не лише до діагностики, а й до лікування, яке має включати етіотропну, патогенетичну та симптоматичну терапію із застосуванням гепатопротекторів, антиоксидантів і мікроелементів.

Отож, результати даного дослідження підкреслюють важливість саме персоналізованого підходу до лікування ГРВІ із залученням ураження гепатобіліарної системи, що має включати в себе корекцію раціону, пробіотики та динамічний регулярний моніторинг біохімічних показників крові.

Висновки. ГРВІ у дітей нерідко супроводжуються розвитком гепатобіліарних ускладнень, зумовлених дією оксидативного стресу, цитокінового дисбалансу та змін мінерального обміну. Своєчасна діагностика, комплексне лікування та використання сучасних профілактичних стратегій дозволяють значно покращити прогноз для дітей із ГРВІ.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГРВІ У ДІТЕЙ З ОЖИРІННЯМ ПРИ ДЕФІЦИТІ ВІТАМІНУ D3 ТА ДИСБІОЗ ТОВСТОЇ КИШКИ

Є. С. Сірчак , Е. Й. Архій — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Резюме. Вступ. Визначення зміни мікробіому кишечника у дітей з ожирінням і його роль у зміні імунологічної реактивності організму є актуальним завданням сьогодення.

Мета дослідження. Дослідити особливість перебігу гострої вірусної респіраторної інфекції (ГРВІ) у дітей з ожирінням на фоні дефіциту вітаміну D3 та дисбіозу товстої кишки.

Матеріали та методи. У дослідження включено 50 дітей із ГРВІ, яких розподілено на 2 групи, залежно від наявності чи відсутності ожиріння різного ступеня вираженості. У І групу (n=25) увійшли діти з ГРВІ з ожирінням. У ІІ групу – 25 дітей із ГРВІ, в яких індекс маси тіла відповідав нормальній вазі тіла. Обстеженим визначено рівень вітаміну D3 у сироватці крові, а також оцінено вираженість дисбіозу товстої кишки.

Результати досліджень. У дітей з ожирінням діагностовано виражений дефіцит вітаміну D3, тоді як у дітей ІІ групи (з нормальною вагою тіла) встановлено лише недостатність його рівня (зменшення у дітей ІІ групи до 24,7±0,8 нг/мл при нормі 56,7±1,4 нг/мл – p<0,01). У дітей з ожирінням у 60,0 % випадків діагностовано дисбіоз товстої кишки ІІ ст., а також у 32,0 % дітей встановлено глибокі зміни у кількісному та якісному складі мікрофлори товстої кишки ІІІ ст. Такі симптоми ГРВІ, як кашель, біль у горлі, ринорея прямо залежать від рівня вітаміну D3 у сироватці крові в дітей із ожирінням. Зворотну кореляцію встановлено між ринореєю та закладеністю носа в дітей І групи. Симптоми інтоксикації, а саме – підвищення температури тіла, головний біль, зниження апетиту та міалгія також прямо залежать від дефіциту вітаміну D3 у сироватці крові.

Висновки. У дітей, хворих на ГРВІ, при ожирінні виявлено дефіцит рівня вітаміну D3 у сироватці крові, що залежить від вираженості дисбіозу товстої кишки. Клінічні симптоми ГРВІ (інтоксикація, кашель, ринорея) у дітей з ожирінням залежать рівня вітаміну D3 у сироватці крові, а також від ступеня вираженості дисбіозу товстої кишки.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ, ВИБІР ТАКТИКИ РОДОРОЗРІШЕННЯ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПЕРІОД НОВОНАРОДЖЕНОСТІ У ЖІНОК-ПОРОДІЛЬ ІЗ НЕАЛКОГОЛЬНОЮ ЖИРОВОЮ ХВОРОБОЮ ПЕЧІНКИ ТА ОЖИРІННЯМ

О. М. Горленко , Є. С. Сірчак — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Резюме. Вступ. Дослідження особливостей перебігу вагітності у жінок із неалкогольною жировою хворобою печінки (НАЖХП) та ожирінням, а також можливі ускладнення у новонароджених дітей у даних породіль є надзвичайно актуальним на сучасному етапі.

Мета дослідження. Оцінити особливість перебігу вагітності у жінок із НАЖХП та ожирінням та їх вплив на вибір тактики родорозрішення та перебіг новонародженості.

Матеріали та методи. Проведено комплексне обстеження 45 вагітних із НАЖХП. У І групу (n=25) увійшли вагітні з НАЖХП та ожирінням, а ІІ групу склало 20 вагітних із НАЖХП, в яких показник індексу маси тіла (ІМТ) відповідав нормальній вазі або надмірній вазі. У контрольну групу ввійшло 20 практично здорових жінок. Обстеженим визначено ступінь ураження печінки, а також оцінено особливості акушерського анамнезу.

Результати досліджень. У І групі жінок переважали особи із ожирінням ІІ ст. (48,0 %), тоді як вагітні з ожирінням І ст. та ІІІ ст. становили 28,0 % та 24,0 % – p<0,05. Серед обстежених ІІ групи достовірно частіше виявлено жінок із надмірною вагою тіла (на 20,0 % – p<0,01). У 68,0–85,0 % жінок, котрі під час вагітності мали підтверджений діагноз НАЖХП, діагностовано інсулінорезистентність. Цукровий діабет 2 типу достовірно частіше на 17,0 % виявлено сере жінок І групи (p<0,01). У 76,0 % вагітних із НАЖХП та ожирінням родорозрішення здійснено за допомогою кесаревого розтину. В ІІ групі вагітних частота кесаревого розтину також була високою і становила 40,0 %. У вагітних при поєднанні НАЖХП та ожиріння різного ступеня вираженості частіше встановлено переношену вагітність, більше 42 тижнів, тоді як серед вагітних ІІ групи достовірно частіше встановлено передчасні пологи.

Висновки. У вагітних із НАЖХП та ожирінням часто встановлено високу коморбідність, а саме – ураження серцево-судинної системи, цукровий діабет 2 типу, інсулінорезистентність. Вагітність у жінок із НАЖХП та ожирінням частіше є результатом штучного запліднення і може закінчуватись передчасними пологами або переношуванням вагітності, що вимагає родорозрішення за допомогою кесаревого розтину. Характерною особливістю новонароджених у матерів-породіль, котрі хворіють на НАЖХП та ожиріння, є зниження їх адаптивних можливостей, що за шкалою Апгар відповідає 5 і менше балів.

МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ТОВСТОЇ КИШКИ У ХВОРИХ ІЗ СИНДРОМОМ ПОДРАЗНЕНОЇ ТОВСТОЇ КИШКИ ТА АБДОМІНАЛЬНИМ ОЖИРІННЯМ

І. М. Ференц , І. М. Ференц — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Резюме. Вступ. Синдром подразненого кишечника (СПК) – хронічне функціональне захворювання, що проявляється болем у животі та зміною акту дефекації. СПК переважно вражає молодих людей, особливо жінок і створює величезне навантаження на життя та економіку суспільства.

Мета дослідження. Вивчити морфологічні зміни слизової оболонки товстої кишки у хворих із СПК на тлі абдомінального ожиріння.

Матеріали та методи. Дослідження включало 84 пацієнтів із клінічно верифікованим діагнозом СПК. Пацієнтів розподілено на групи залежно від форми СПК (із діареєю – СПК-Д, із закрепами – СПК-З) та наявності ожиріння, а саме: група пацієнтів з СПК із діареєю (СПК-Д) без ожиріння (n=12); група хворих з СПК із закрепами (СПК-З) без ожиріння (n=10), група хворих із СПК-Д з ожирінням (О+СПК-Д) (n=34), група

хворих СПК-З з ожирінням (О+СПК-З) (n=28). Хворим проведено фіброколоноскопія із біопсією і подальшим морфологічним аналізом отриманих результатів.

Результати досліджень. У всіх обстежених пацієнтів із СПК інфільтрація слизової оболонки ТК частіше визначається еозинофілами та опасистими клітинами, переважно в пацієнтів із закрепами (35,7% і 42,9% відповідно). Лімфоцити та макрофаги при мофологічному аналізі майже з однаковою частотою визначаються у хворих групи СПК без ожиріння, як із закрепами, так і з діареєю, а також у обстежених хворих групи поєднання ожиріння та СПК із проносами 16,7%, 20,0% та 23,5%. Нейтрофіли при морфологічному аналізі також достовірно частіше визначаються у хворих із СПК, що клінічно проявляється закрепами у 20,0 % хворих групи з СПК без ожиріння та у 32,1% обстежених хворих групи з СПК та ожиріння.

Висновки. Абдомінальне ожиріння є фактором, що поглиблює морфологічні ураження слизової оболонки товстої кишки при СПК. Отримані дані свідчать про необхідність комплексного підходу до терапії таких пацієнтів з урахуванням метаболічного статусу.

ЩОДО ОКРЕМИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІАГНОСТИКИ СЕПСИС-ІНДУКОВАНОЇ МІОКАРДІАЛЬНОЇ ДИСФУНКЦІЇ У НОВОНАРОДЖЕНИХ

О. К. Колоскова , Н. М. Крецу , Х. П. Буринюк-Глов’як — ср, 11 чер 2025 00:00:00 +0300

Резюме. Вступ. Сепсис – це небезпечна для життя дисфункція органів, спричинена нерегульованою реакцією організму на інфекцію. Саме сепсис-індукована міокардіальна дисфункція є поширеним ускладненням, яке, ймовірно, може бути результатом підвищення рівня циркулюючих катехоламінів і цитокінів при тяжкому сепсисі та септичному шоці, і його наявність значно погіршує результат. На сьогодні сепсис-індуковану міокардіальну дисфункцію розглядають як синдром із широким визначенням, який може проявлятись ураженням міокарда з підвищенням рівня серцевих біомаркерів, дисфункцією міокарда на ехокардіографії та гемодинамічною нестабільністю.

Мета дослідження: верифікувати та оцінити ступінь пошкодження міокарда у новонароджених із проявами генералізованого інфекційно-запального процесу для подальшої персоніфікованої корекції.

Матеріали та методи. Для реалізації поставленої мети під нашим спостереженням на базі неонатальних відділень ОКНП «Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня» м. Чернівці знаходилися 117 новонароджених, яких розподілили на дві клінічні групи. При обтяженому анамнезі матері та плода застосовували хірургічне родорозрішення у 58 (49,6%) новонароджених. Основну групу сформували доношені новонароджені (87 пацієнтів) із діагнозом «Неонатальний сепсис» (НС). Залучення кардіоваскулярної системи до септичного процесу оцінювали з урахуванням потреби новонароджених основної групи в інотропній підтримці, яку новонароджені отримували у зв’язку із гемодинамічною нестабільністю. Так, I підгрупу порівняння утворили 36 (41,4 %) новонароджених, які знаходилися на інотропній дотації, решта пацієнтів – 51 (58,6%) – увійшли до складу II підгрупи. Групу порівняння склали 30 новонароджених, у яких спостерігалася перинатальна патологія та в яких інфекційно-запальний процес було спростовано.

Результати досліджень. Середній вік новонароджених на момент поступлення до відділень Чернівецької обласної дитячої клінічної лікарні становив 3,83±0,55 доби у І підгрупі та 5,07±0,61 доби у представників ІІ підгрупи. Схильність до гіперкінетичного типу гемодинаміки більш характерна для тих новонароджених, які потребували під час лікування інотропної дотації. Так, рівень фракції викиду (ФВ) >75 % констатовано у 52,8 % новонароджених I підгрупи, а у представників II підгрупи – у 43,1 % (p>0,05). Випадки найвищої активності тропоніну I траплялися у групі новонароджених із НС, які потребували в процесі лікування призначення інотропів, що свідчило про більш глибинне ушкодження кардіоміоцитів при НС.

Висновки. Підвищення активності тропоніну I у сироватці крові можна вважати маркером серцевосудинної дисфункції викликаний неонатальним сепсисом враховуючи його діагностичне значення (чутливість – 61,1 % (95 % ДІ: 50,8–70,73) та специфічність – 92,2 % (95 % ДІ: 84,99–96,68) за показником його активності >0,3 нг/мл.